Салахетдінова Я.О. Предмет Догляд за хворими та медична маніпуляційна техніка Група 2 – Б л/с Дата 27.05.21 Тема № 24 Практичне заняття ПІДГОТОВКА ПАЦІЄНТА ДО РЕНТГЕНОЛОГІЧНИХ ТА ЕНДОСКОПІЧНИХ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ. УЗД.

 

Викладач	Салахетдінова Я.О.
Предмет	Догляд за хворими та медична маніпуляційна техніка
Група	2 – Б л/с
Дата	27.05.21
Тема № 24 Практичне заняття	ПІДГОТОВКА ПАЦІЄНТА ДО РЕНТГЕНОЛОГІЧНИХ ТА ЕНДОСКОПІЧНИХ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ. УЗД.

 

Виконати завдання

І. Заповнити і записати до щоденника з практики таблицю «Рентгенологічні методи дослідження»

Назва маніпуляції	Мета	Контрастна речовина	Підготовка пацієнта
Рентгенологічне дослідження шлунка
Холангіографія Холецистографія
Іригоскопія
Оглядова урографія. Внутрішньовенна урографія. Ретроградна урографія.

 

ІІ. Заповнити і записати до щоденника з практики таблицю «Ендоскопічні методи дослідження»

Назва маніпуляції	Мета	Підготовка пацієнта
Езофагогастро- дуоденоскопія
Ректороманоскопія
Колоноскопія
Цистоскопія

 

ІІІ. Переглянути фільм.

https://www.youtube.com/watch?v=-x6JTfZGN9A

https://www.youtube.com/watch?v=pob5EEVkjzc

https://www.youtube.com/watch?v=j3p9yFOvmG8

https://www.youtube.com/watch?v=1zh8nEVNwfc

https://www.youtube.com/watch?v=gvNJnvglT04

https://www.youtube.com/watch?v=qeb2S8JOKkc

https://www.youtube.com/watch?v=myzOu6kr0EQ

 

ІV. Вирішити ситуаційні задачі.

1. Для підготовки до рентгенографії нирок за 2 дні до дослідження з дієти пацієнта вилучили такі продукти, що можуть спричинити активне газоутворення. Напередодні ввечері за 2 години до дослідження пацієнту поставили очисну клізму. Який захід необхідно додатково провести пацієнтові?

2. Пацієнтові призначено внутрішньовенну орографію. Функція кишок не порушена. Як підготувати пацієнта до дослідження.

 

V. Вирішити тестові завдання:  «Основи медсетринства. Додаткове дослідження»

1.    Пацієнту К., 55 років, який лікується в урологічному відділенні лікар призначив ендоскопічне дослідження сечового міхура. Як називається такий метод дослідження?

1.   Цистоскопія

2.    Урографія

3.    Гастродуоденоскопія

4.    Колоноскопія

5.    Іригоскопія

2.  Пациентке У., 36 лет, с диагнозом 'хронический холецистит", лечащий врач назначил внутривенную холецистографию с билигностом. Палатная медсестра, осуществляя подготовку пациентки к исследованию, проводит пробу на чувствительность к билигносту. Как медсестра будет вводить раствор билигноста для пробы?

1.    Внутрикожно

2.    Подкожно

3.    Скарификационно

4.    Внутримышечно

5.    Внутривенно

3.   Пацієнту призначено рентгенологічне дослідження шлунку. Яку контрастну речовину приготує медична сестра для проведення даного дослідження?

1.   Радіоактивний йод (1-137).

2.    Йодид калію.

3.    Барієву суміш.

4.    Верографін.

5.    Білігност.

4.  Пацієнт В., 55-ти років, журналіст, обстежується з приводу підозри на пухлину товстої кишки. Лікар призначив йому колоноскопію. Як попередити пацієнта відносно

підготовки до обстеження?

1.   доручити студентам

2.    через санітарку

3.    через хворих в палаті

4.    наодинці з пацієнтом

5.    це повинен зробити лікар-ендоскопіст

5.  Пацієнту К., 29 років, лікар призначив гастродуоденоскопію з метою уточнення попереднього діагнозу. Пацієнт відчуває страх перед можливим ВІЛ-інфікуванням Вкажіть основний вид втручання медичної сестри у зв’язку з проблемою, що виникла:

1.   не звертати увагу на дійсні та потенційні проблеми пацієнта

2.    зусилля спрямувати на транспортування пацієнта в ендоскопічний кабінет

3.    пояснити сугність обстеження

4.    доповісти лікарю про страх пацієнта та запропонувати відмінити дослідження

5.    поінформувати пацієнта про сучасні методи дезінфекції та стерилізації

6.  Лікар призначив холецистографію. Який йодований таблетований препарат потрібно дати пацієнтові за 12-14 годин до дослідження?

1.   білігност

2.    холевід

3.    верографін

4.    урографін

5.    барієву суміш

7.    Пацієнтові В., 40-а років, лікарем призначена езофагогастродуоденоскопія. Що це за дослідження?

1.   рентгенологічне дослідження товстої кишки

2.    рентгенологічне дослідження стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки

3.    ендоскопічне дослідження стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки

4.    ендоскопічне дослідження трахеї та бронхів

5.    ендоскопічне дослідження сечового міхура

8.  З метою підготовки до іригоскопії хворому призначена очисна клізма. Яке положення повинен зайняти хворий при проведенні маніпуляції?

1.   На правому боці із зігнутими в колінах та підтягнутими до живота ногами

2.   На лівому боці із зігнутими в колінах та підтягнутими до живота ногами

3.    На животі

4.    Колінно-ліктьове

5.    На спині, ноги зігнуті в колінах та підтягнуті до живота

9.     Лікар призначив хворому внутрішньовенно холецистографію. Який контрастний препарат необхідно ввести для цього дослідження:

1.   Біліграфін

2.    Білітраст

3.    Йодлипол

4.    Сульфат барію

5.    Урографін

10. Хворому призначена плевральна пункція. Медична сестра повинна підготувати:

1.   Голку з гумовою трубкою і затискачем

2.    Голку Касирського

3.    Голку Дюфо

4.    Троакар

5.    Голку Біра

11.  Пацієнту А., лікар призначив іригоскопію.Що це за дослідження?

1.   Рентгенологічне дослідження товстої кишки

2.   Рентгенологічне дослідження шлунку

3.   Ендоскопічне дослідження стравоходу

4.    Ендоскопічне дослідження товстої кишки

5.   Ендоскопічне дослідження сечового міхура

12.        В инфекционную больницу поступил пациент с положительными менингеальными симптомами. С диагностической целью ему необходима пункция. К какой пункции медсестра должна приготовить все необходимое?

1.  Плевральной

2.  Люмбальной

3.  Стернальной

4.  Абдоминальной

5.  Придаточных пазух

13.        Пациенту во время иброэзофагогастродуоденоскопии проводилась биопсия. Медсестра должна предупредить пациента, что после этого он не должен

1.  пить воду в течение суток

2.принимать горячую пищу в течение 24 часов

3.  есть в течение суток

4.  принимать лекарства

5.  вставать с кровати

14.        Пациенту 52-лет хирургического отделения назначена колоноскопия. Медицинская сестра должна сказать ему, что это

1.  эндоскопическое исследование толстой кишки

2.  рентгеноконтрастный метод исследования толстого кишечника

3.  ультразвуковой метод исследования

4.  рентгенологическое исслледование желудочно- кишечного тракта

5.  исследование прямой и сигмовидной кишки

15. Медсестра объясняет пациенту, что холецистография - это

1.  исследование мочевого пузыря

2.  ультразвуковое исследование печени

3.  исследование почек с помощью контрастного вещества

4. эндоскопическое исследованиеелчного пузыря

5.  рентгеноконтрастный метод исследования желчного пузыря

16.              Медсестре нефрологического отделения, получившей согласие на обследование, необходимо подготовить его к внутривенной урографии. Подготовка начинается с

1.  внутривенной пробы на индивидуальную чувствительность к йодосодержащим препаратам

2. двух очистительных клизм

3.  назначения бесшлаковой диеты

4.  дачи пациенту карболена

5.  назначения рентгенологом дня проведения обследования

17.        У відділенні знаходиться пацієнт з асцитом.Йому призначена абдомінальна пункція. На що слід звернути увагу медичній сестрі безпосередньо перед проведенням пункції?

1. Зробити очисну клізму

2.  Ввести знеболюючі за призначенням лікаря

3.  На звільнення сечового міхура пацієнта від сечі

4.  Дати легкий сніданок

5.  Провести окигенотерапію

18.         Пацієнт лікується з приводу хронічного коліту. Лікар призначив йому колоноскопію. В яких умовах слід провести бесіду щодо попередньої підготовки пацієнта до маніпуляції ?

1.  В палаті при хворих;

2.  Наодинці з хворим.

3.  Через санітарку;

4.  Через хворих в палаті;

5. Доручити студентам;

19. Ендоскопічний огляд товстого кишечника це:

1.  колоноскопія

2.  гастроскопія

3.  іригоскопія

4.  езофагоскопія

5.  цистоскопія

 

 

Підготовка хворого до рентгенологічного обстеження шлунка

            Значення рентгенологічного обстеження шлунка. Рентгеноло­гічне обстеження шлунка дає змогу визначити його форму, ве­личину та рухомість, виявити виразки та інші патологічні утво­рення.

            Метою підготовки є звільнення шлунка від вмісту та газів.

            Послідовність дій під час підготовки хворого до рентгенологічного обстеження шлунка

1. Поясніть хворому особливості дієти протягом 2 — 3 днів до обстеження: з раціону хворий повинен вилучити чорний хліб, мо­локо, бобові, овочі, фрукти, тобто ті продукти, що спричинюють метеоризм і дають велику кількість шлаків.

2. Уранці, у день обстеження, забороняється палити, прийма­ти ліки та рідину.

3. Поінформуйте хворого, що обстеження проводять натще, а останнє приймання легкої вечері має бути не пізніше 21.00.

4. Увечері та вранці за 2 год до обстеження поставте хворому очисну клізму. Процедуру виконуйте в гумових рукавичках, на­дягніть фартух.

5. У разі деяких захворювань шлунка та дванадцятипалої киш­ки рентгенологічному обстеженню заважають накопичені в них рідина та слиз. У такому випадку за призначенням лікаря у хво­рого видаліть шлунковий вміст через зонд, за необхідності про­мийте шлунок. Промивну рідину покажіть лікарю або рентге­нологу.

6. Іноді за призначенням рентгенолога хворому підшкірне вво­дять 0,5 — 1 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату для усунення спаз­мів і посилення перистальтики шлунка.

7. У рентгенкабінеті хворий приймає всередину барію суль­фат, розведений теплою перевареною водою.

8. Хворим з повільною евакуацією (стеноз, атонія) призна­чають повторне обстеження на 2-гу і 3-тю добу для визначен­ня добового залишку контрастної маси в шлунку. У такому ви­падку дуже важливо точно дотримуватися терміну повторного огляду.

            Підготовка хворого до іригоскопії

            Діагностичне значення іригоскопії. Рентгенологічне обстежен­ня товстої кишки за допомогою рентгеноконтрастної клізми ви­користовують для виявлення органічних захворювань.

Підготовка хворого до іригоскопії полягає в повному вивіль­ненні товстої кишки від залишків їжі, рідини, газів, слизу.

            Послідовність дій під час виконання процедури

            Підготовка хворого до іригоскопії

1. Протягом трьох днів до обстеження хворому призначають безшлакову дієту і обмежують вживання вуглеводів. Вилучають з раціону чорний хліб, картоплю, капусту, яблука, виноград, бо­бові, молоко. Хворий вживає рідку їжу, яка легко засвоюється, дає найменшу кількість шлаків і не подразнює слизову оболонку кишок.

2. Для зменшення метеоризму хворий приймає по 2 таблетки карболену 3 рази на добу або 1 склянку теплого відвару ромаш­ки (1 столову ложку сухої ромашки заварюють 1 склянкою окро­пу і настоюють протягом 30 хв).

3. Перед обідом дайте хворому 30 — 50 г рицинової олії.

4. Останнє приймання їжі о 18.00.

5. На ніч товсту кишку промийте за допомогою очисних клізм до виділення чистої води. Клізми робіть з інтервалами 30 — 40 хв. Процедуру виконуйте в гумових рукавичках, надяг­ніть фартух.

6. Уранці за 3 год до обстеження дайте хворому легкий сніда­нок, щоб спричинити рефлекторне переміщення вмісту з тонкої кишки в товсту.

7. Через 15 — 20 хв зробіть очисну клізму, через півгодини — другу.

8. За 30 — 40 хв до обстеження введіть хворому газовідвід­ну трубку, яку видаліть перед відвідуванням хворим рентгенка­бінету.

9. У рентгенкабінеті за допомогою клізми введіть барієву су­міш (1л води, 200 г барію сульфату, 10 г таніну) і проведіть до­слідження.

            Запам'ятайте! Для очищення кишок не слід призначати со­льові проносні засоби, тому що вони подразнюють слизову обо­лонку кишок і спричинюють розвиток метеоризму.

 

            Підготовка хворого до холецистографії та холангіографії

            Показання до холецисто- та холангіографії: жовчнокам'яна хво­роба, атонія жовчного міхура, дискінезія жовчних проток.

            Протипоказання до холецисто- та холангіографії: несприйнят­ливість до препаратів йоду, декомпенсовані вади серця, вираже­ний атеросклероз, гіпертонічна хвороба III стадії, цукровий діа­бет (тяжка форма), цироз печінки.

            Йодумісні препарати, що використовують для пероральної хо­лецисто- та холангіографії: йопагност, холевід, білітраст.

            Препарати, які використовують для внутрішньовенної холе­цисто- та холангіографії: 20 % розчин білігносту або біліграфіну в ампулах.

            Послідовність дій під час виконання процедур

            Підготовка хворого до пероральної холецисто- та холангіографії

1. Протягом двох днів перед обстеженням з раціону хворих виключіть овочі, фрукти, бобові, молоко.

2. Збільшіть денну норму цукру до 100 г.

3. Напередодні:

— о 9.00 хворий з'їдає 100 г сиру;

— о 12.00 — 20 г вершкового масла або 100 г сметани, 50 г бі­лого хліба запити 100 мл теплої перевареної води;

— о 17.00 — 2 сирих жовтки курячих яєць;

— о 19.00 — промийте кишечник хворого за допомогою очис­них клізм до відходження чистої води. Під час виконання проце­дури використайте гумові рукавички та фартух.

4. Після очисних клізм хворий приймає холевід або йопагност (12 таблеток по 0,5 г протягом 1 год, тобто кожні 10 хв по 2 таб­летки) і запиває їх солодким чаєм з щіпкою двовуглекислої соди, розчином глюкози або мінеральною водою без газу.

5.Після прийому контрастної речовини хворому слід поле­жати на правому боці протягом 1—2 год.

6. Уранці хворий іде натще в рентгенкабінет, взявши з собою 2 сирих курячих яйця.

7. Йому роблять знімок жовчного міхура, потім він приймає 2 сирих жовтка.

8. Через 15 — 45 хв роблять серію знімків, на яких можна про­стежити заповнення контрастною речовиною жовчних проток.

            Запам'ятайте! Для очищення кишок не призначають сольові проносні, оскільки вони діють жовчогінно й сповільнюють всмок­тування контрастних речовин.

            Підготовка хворого до внутрішньовенної холецистографії

1. Хворий протягом двох днів дотримується безшлакової дієти.

2. Перед обстеженням за 1 — 2 дні зробіть пробу на індиві­дуальну чутливість хворого до йодуміс-ного препарату. З цією ме­тою введіть внутрішньовенно 1 мл препарату з тест-ампули, роз­чинивши його в 5 — 10 мл 0,9 % розчину натрію хлориду. Якщо після проби не спостерігаються ознаки йодизму (кашель, нежить, сльозоточивість, підвищення температури тіла, висипання), то мож­на не побоюватися реакції. Якщо з'явилися ознаки негативного сприйняття препарату, негайно проінформуйте лікаря.

3. Напередодні ввечері та вранці здійсніть хворому очищення кишок за допомогою очисних клізм до виділення чистої води. Уранці останню клізму зробіть не пізніше ніж за 2 год до обсте­ження. При виконанні процедури використайте гумові рукавички та фартух.

4. За відсутності алергії безпосередньо перед обстеженням внут­рішньовенно в рентгенкабінеті введіть 40 мл підігрітої на водяній бані контрастної речовини (20 % розчин білігносту або біліграфіну). Через 10 — 15 хв після введення на рентгенограмі видно жовчні протоки, а через 40 — 45 хв заповнюється жовчний міхур.

            Якщо тест-ампули відсутні, то за призначенням лікаря роз­кривають ампулу розчину білігносту чи біліграфіну на 10 мл або 20 мл, набирають з неї 1 мл препарату і пробу роблять за 3 — 4 год до обстеження, розчинивши йодумісний препарат у 5 — 10 мл 0,9 % розчину натрію хлориду. За відсутності алергії безпосеред­ньо перед рентгенологічним обстеженням уводять 40 мл контраст­ної речовини внутрішньовенно повільно. Якщо в минулому в обстежуваного спостерігались алергійні реакції, то протягом кількох днів до пробного введення препарату за призначенням лікаря хворому дають антигістамінні препарати (димедрол, супрастин, піпольфен).

            Надання невідкладної допомоги при алергійнгй реакції на йодумісні препарати. У разі появи ознак підвищеної чутливості до препарату (слабкість, нудота, блювання, висипання, шкірний свер­біж, набряки) негайно викличте лікаря і за його призначенням уведіть хворому внутрішньом'язово 1 мл 1 % розчину димедролу, 0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду, 1 мл преднізолону або гідрокортизону, внутрішньовенно повільно — 10 мл 10 % роз­чину кальцію хлориду. Обстеження в такому випадку відміняють.

 

            Підготовка хворого до рентгенологічного обстеження нирок і сечовивідних шляхів

            Види рентгенологічних обстежень нирок і сечовивідних шляхів. Таке обстеження включає:

а) оглядову урографію (без використання контрастних речовин);

б) внутрішньовенну урографію. При цьому внутрішньовенно вводять контрастну речовину, яка виділяється нирками і, насичу­ючи сечу, робить видимими нирки з мисками та чашечками, сечо­від і сечовий міхур;

в) ретроградну пієлографію, при якій контрастний препарат уводять через сечовивідний катетер за допомогою цистоскопа в сечовід або навіть у ниркову миску.

            Характеристика контрастних препаратів. Для рентгеноло­гічного обстеження нирок і сечовивід-них шляхів використовують йодумісні контрастні речовини: трийодтраст, верографін, уротраст. Ці пре-парати можуть спричинити алергійні реакції і навіть ана­філактичний шок. Тому за 2 — 3 доби до обсте-ження хворому про­водять пробу на чутливість до йоду. Внутрішньовенно вводять 1 мл йодумісного препарату, використовуючи тест-ампулу, вміст якої потрібно розвести в 5 — 10 мл 0,9% розчину натрію хлориду. У разі появи ознак йодизму (нежить, шкірні висипання, набряки, підвищення температури тіла) обстеження відміняють.

            Послідовність дій під час виконання процедур

            Підготовка хворого до оглядової урографії

1. Протягом трьох діб хворий має дотримуватися безшлакової дієти, їжа повинна містити мало солі, легко засвоюватися, складатися переважно з жирів і білків.

2. У разі метеоризму призначають карболен по 1 таблетці 3 ра­зи на добу.

3. Напередодні ввечері та вранці за 2 год до обстеження зро­біть хворому очисну клізму. При виконанні процедури викорис­тайте гумові рукавички та фартух.

4. Безпосередньо перед обстеженням запропонуйте хворому ви­порожнити сечовий міхур.

            Підготовка хворого до внутрішньовенної урографії

1. Підготуйте хворого так, як і до оглядової урографії.

2. Крім того, за 2 — 3 дні до обстеження зробіть хворому внут­рішньовенну пробу на індивідуальну чутливість до йодумісних препаратів за допомогою тест-ампули.

3. За відсутності ознак йодизму безпосередньо перед обсте­женням внутрішньовенно повільно введіть 40 — 60 мл контрастної речовини.

            Запам'ятайте! Контрастні речовини треба вводити внутріш­ньовенно, оскільки потрапляння їх у прилеглі тканини може при­звести до перифлебіту та некрозу жирової клітковини.

            Підготовка хворого до ретроградної урографії

1. Підготуйте хворого так, як і до оглядової урографії.

2. Підготуйте також контрастні препарати та все необхідне для цистоскопії (див. "Підготовка хворого до цистоскопії"). Ретроградну пієлографію здійснюють разом рентгенолог і уролог.

 

Гастродуоденоскопія

            Особливості конструкції сучасних ендоскопів. Сучасні ендоско­пи створені на базі волоконної оптики. Гнучкість і висока якість ендоскопів забезпечили ендоскопічним методам безпечність і ефек­тивність досліджень та широке клінічне використання.

            Конструкція фіброскопа включає керовану дистальну головку, гнучку середню частину, проксимальне розміщений блок керуван­ня та окуляр, гнучкий шнур-світловод для передачі світла від дже­рела до фіброскопа. Відмінною рисою сучасних фіброскопів є можливість фото­графувати з отриманням високоякісних ілюстрацій за допомогою як фотоапаратів, так і кінокамер.

            Діагностичне та лікувальне значення гастродуоденоскопії. Гастродуоденоскопія — це ендоскопіч-не дослідження стравоходу, шлун­ка та дванадцятипалої кишки. Воно дозволяє визнача­ти джерела гост-рих гастродуоденальних кровотеч, діагнос­тувати виразкову хворобу чи новоутворення шлунка, а також дає можливість брати шматочки слизової оболонки для гістологічно­го дослідження. За допомогою ендоскопів видаляють поліпи, коагулюють кро­воточиві судини, уводять лікарські препарати.

            Протипоказана гастродуоденоскопія в разі тяжкої серцево-ле­геневої недостатності, гіпертонічної хвороби III стадії, аневризми аорти, гемофілії, гострих респіраторних інфекцій.

Послідовність дій під час виконання процедур

            Загальна підготовка хворого та знеболювання

1. Заздалегідь проведіть психологічну підготовку хворого до процедури. Пацієнт повинен зрозуміти характер відчуттів, які ви­никають під час дослідження.

2. Попередьте хворого, щоб він напередодні легко повечеряв о 18.00 і прийшов до ендоскопічного кабінет натще. У день об­стеження хворий не повинен палити, пити, приймати ліки.

3. На дослідження пацієнт повинен принести рушник, який підкладають під голову, а потім використовують для протирання обличчя хворого, а також гастроскопа в момент його видалення.

4. Попередьте хворого, що під час процедури він не зможе роз­мовляти, ковтати слину.

5. За призначенням лікаря в разі потреби за 15 — 20 хв до до­слідження проведіть премедикацію: 0,5 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату введіть підшкірно, 2 мл 50 % розчину анальгіну введіть внутрішньом'язово. Доцільність попереднього введення знеболю­вальних засобів, спосіб і дози лікар вирішує індивідуально.

6. Безпосередньо перед процедурою запропонуйте хворому за наявності зубних знімних протезів вийняти їх.

7. Здійсніть анестезію слизової оболонки ротової частини глот­ки 2 % розчином тримекаїну шляхом зрошення.

8. Покладіть хворого на лівий бік з витягнутою лівою ногою, праву ногу зігніть у колінному та кульшовому суглобах. Під го­лову хворого підкладіть валик. Запропонуйте хворому руки по­класти таким чином, щоб вони не заважали лікарю виконувати дослідження. Хворий повинен спокійно лежати, рівномірно диха­ти, не ковтати слину і не розмовляти.

9. Надягніть гумові рукавички.

 

            Допомога медичної сестри під час проведення гастроскопії. Ме­дична сестра має широке коло обов'язків:

            1. Вона стежить за загальним станом хворого, оцінює колір шкіри, частоту пульсу, правильність положення хворого на столі.

            2. Бере участь у проведенні дослідження:

а) фіксує голову пацієнта в такому положенні, щоб глотка та стравохід утворювали пряму лінію;

б) стежить за положенням ротоблокатора (загубника);

в) пальпує живіт для виведення в поле зору і в зручну пози­цію відповідних відділів шлунка;

г) допомагає лікареві вводити ендоскоп і проводити його в шлунок та в дванадцятипалу кишку;

ґ) переміщує за вказівкою лікаря ендоскоп вгору — вниз, три­маючись за його гнучку частину;

д) фіксує ендоскоп у потрібній позиції.

            3. Крім цього, медична сестра бере участь у проведенні біо­псії, видаленні новоутворень, виконанні лікувальних втручань.

            Після гастродуоденоскопії хворий 1 — 2 год не повинен при­ймати рідину, а якщо проводили біопсію, то протягом 24 год не може вживати гарячу їжу.

           

            Бронхоскопія

            Використання діагностичної та лікувальної бронхоскопії. Брон­хоскопія — метод візуального до-слідження внутрішньої поверхні трахеї та бронхів за допомогою спеціального приладу — бронхо­скопа.

            Розрізняють діагностичну та лікувальну бронхоскопію.

            Діагностичну бронхоскопію проводять для уточнення або по­становки діагнозу при доброякісних і злоякісних пухлинах трахеї та бронхів, гнійних захворюваннях бронхів і легень, бронхіальній астмі, легеневих кровотечах.

            Лікувальну бронхоскопію проводять для видалення з трахеї та бронхів стороннього бронхіального секрету й місцевого засто­сування препаратів при абсцесах легень, для лікування тяжких форм бронхіальної астми.

            Протипоказання: кахексія, декомпенсовані вади серця, тяжка форма гіпертонічної хвороби, шок, аневризма грудної аорти, ту­беркульоз і перелом шийних хребців, гостре запалення глотки, гортані.

            Послідовність дій під час виконання процедур

            Підготовка хворого до бронхоскопії під місцевою анестезією

1. Напередодні лікар або досвідчена медична сестра проводить бесіду з хворим.

2. У разі вираженого неспокою хворого йому призначають на­передодні на ніч транквілізатори (еленіум, седуксен) у комбінації зі снодійним (люміналом).

3. Уранці хворий випорожнює кишечник, безпосередньо пе­ред бронхоскопією — сечовий міхур.

4. За 30 хв до початку дослідження підшкірне вводять 0,5 мл 0,1% розчину атропіну сульфату.

Хворим на бронхіальну астму, хронічний обструктивний брон­хіт за призначенням лікаря за 30 — 40 хв до бронхоскопії внут­рішньом'язово вводять 0,5 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату, 1 мл 0,5 % розчину седуксену, 1 мл 1 % розчину димедролу. За 15 — 20 хв внутрішньовенно вводять 10 мл 2,4 % розчину еуфіліну і безпосередньо перед початком анестезії дають вдихнути аеро­золь сальбутамолу з індивідуального дозатора.

5. Хворого перед бронхоскопією слід попередити, що в проце­сі дослідження не слід втягувати голову, вигинати груди вперед, тому що це заважає введенню бронхоскопа. Хворий сидить у крі­слі навпроти лікаря, нахиливши тулуб дещо вперед. Руки опус­кає між ногами (при цьому розслаблює м'язи шиї та плечового поясу, що сприяє введенню бронхоскопа).

            Здійснення місцевої анестезії для бронхофіброскопії. Допомога лікареві

1. Перед процедурою розкладіть на спеціальному стерильно­му столику інструменти, медикаменти, перев'язувальний стериль­ний матеріал.

2. Перевірте роботу освітлювачів, електровідсмоктувача.

3. Лікар змазує слизову оболонку нижнього носового ходу (при трансназальному доступі) або роз-пилює в порожнині носової час­тини глотки (при трансоральному доступі) 0,1 % розчин нафтизину або 0,5 % розчин галазоліну, або 3 % розчин ефедрину. При цьому розширюється носовий хід, що важливо для вільного про­ведення через нього тубуса бронхофіброскопа, а також зменшуєть­ся всмоктування анестетика.

4. Для анестезії верхніх дихальних шляхів і голосових скла­док використовуйте 1 % розчин дикаїну, 2 — 4 % розчин лідокаїну, 5 % розчин тримекаїну.

5. Для анестезії слизової оболонки трахеї та бронхів лікар ви­користовує 10 % розчин новокаїну.

            Протягом усього періоду анестезії медична сестра-асистент уводить розчин анестетика в невисоких дозах у катетер або в біопсійний канал фіброскопа, уголос називаючи об'єм уведеного роз­чину в мілілітрах, оскільки максимальна доза анестетиків не по­винна перевищувати 10 — 15 мл.

            Перед уведенням того чи іншого анестетика треба впевнитися, що у хворого відсутня індивідуальна підвищена чутливість до цих препаратів, для чого слід уважно зібрати алергологічний анамнез, а також заздалегідь провести пробу на чутливість (увести підшкірно 1 — 2 мл анестетика, який передбачають застосовувати).

            Здійснення ендобронхіальної біопсії

1. Перед уведенням кусачок у дихальні шляхи медична сестра повинна перевірити їх робочий стан.

2. За командою лікаря розкрийте бранші інструмента, а потім м'яко закрийте їх.

3. Видаляючи інструмент з каналу бронхоскопа, спостерігай­те за тим, щоб кінець інструмента не зачепив обличчя лікаря.

4. Потім тонкою голкою обережно вийміть частинку взятої тка­нини з браншів і перенесіть її на предметне скельце.

5. Біопсійний матеріал помістіть у склянку з 10 % розчином формаліну. При цьому тканина новоутворення опускається на дно склянки, а слизова оболонка плаває на поверхні розчину.

6. Після біопсії будьте готові застосувати кровоспинні засоби, для чого на столі мають бути готові ватні тупфери, смужки гемо­статичної марлі, 5 % розчин амінокапронової кислоти.

7. Хворого після бронхоскопії транспортуйте у відділення на кріслі-каталці.

8. Після бронхоскопії хворому призначають ліжковий режим.

9. Після біопсії хворий протягом доби повинен вживати лише холодну їжу.

             

            Підготовка хворого до колоноскопії

            Діагностичне значення колоноскопії. Метод колоноскопії до­зволяє виявити патологічні зміни слизової оболонки товстої киш­ки, набряк, гіперемію, краплинні крововиливи, ерозії, виразки, по­ліпи, початкові форми раку. Крім того, метод колоноскопії дозво­ляє вести динамічне спостереження за доброякісними пухлинами.

            Показання до колоноскопії: хронічні захворювання товстої киш­ки, підозра на поліпи, рак, кишкові кровотечі нез'ясованої етіоло­гії, розходження результатів клінічного діагнозу та рентгенологіч­них обстежень товстої кишки.

            Протипоказання до колоноскопії: хронічна декомпенсована сер­цево-судинна недостатність, інфаркт міокарда, гострий тромбоз мозкових судин, коматозний стан, шок, гострі захворювання ор­ганів черевної порожнини з явищами перитоніту, гемофілія.

            Послідовність дій під час підготовки хворого до процедури

            Дослідження краще проводити після іригоскопії, яка дозволяє уточнити анатомотопографічні особливості товстої кишки.

1. За 3 — 4 доби хворому призначають безшлакову дієту.

2. Напередодні після обіду (о 15.00) хворий випиває 50 г ри­цинової або оливкової олії (проносне). У разі закрепів проносне призначають 2 рази на добу.

3. Увечері напередодні дослідження та зранку хворому став­лять очисні клізми до чистої води. Останню клізму вранці став­лять за 2 год до проведення дослідження.

4. Процедуру проводять натще.

5. За 30 хв до дослідження проводять премедикацію — уво­дять 1 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату або 1 мл 0,2 % розчину платифіліну гідротартрату і 1 % розчину промедолу, або 2 мл 50 % розчину анальгіну. Колоноскопії мають передувати пальцьове об­стеження прямої кишки та огляд відхідника на виявлення трі­щин, геморою.

6. Хворого слід покласти на лівий бік з підведеними до живо­та ногами. Після подолання ректосигмоїдального відділу товстої кишки хворий повертається на спину і в такому положенні лікар-ендоскопіст проводить колоноскопію.

 

            Підготовка хворого до цистоскопії

            Поняття про цистоскопію. Цистоскопія — це метод обстежен­ня внутрішньої поверхні сечового міхура за допомогою ендоско­пічного приладу — цистоскопа.

Цистоскопія — одна з найбільш часто застосовуваних маніпу­ляцій в урологічній практиці. Вона протипоказана при гострих запальних процесах сечового міхура та сечівника.

            Діагностичне та лікувальне значення цистоскопії. За допомо­гою цистоскопії визначають захворювання сечового міхура, функ­цію нирок (хромоцистоскопія), проводять ретроградну уретропіє-лографію, відновлюють порушений відтік сечі з ниркової миски.

            Послідовність дій під час виконання процедури

Підготовка хворого та техніки до проведення цистоскопії

1. Проведіть психологічну підготовку хворого.

2. За призначенням лікаря введіть йому парентеральне знебо­лювальний препарат (анальгетик).

3. Запропонуйте хворому випорожнити сечовий міхур.

4. Покладіть хворого на урологічне крісло.

5. Чоловікові головку статевого члена обробіть стерильним ватним тампоном, змоченим розчином фурациліну (1:5000). Жін­ці здійсніть туалет зовнішніх статевих органів, зовнішнє вічко се­чівника обробіть розчином неподразнювального антисептика,

6. На стерильну поверхню (простирадло, кришка стерилізато­ра) покладіть стерильний цистоскоп, частково змазаний теплим стерильним гліцерином, стерильний матеріал, шприци. Підготуй­те теплий розчин фурациліну (1:5000).

7. Лікар знезаражує руки так, як перед операцією. Обкладає стерильною пелюшкою ділянку навколо сечівника і вводить цис­тоскоп.

8. Випускає залишки сечі, промиває сечовий міхур теплим роз­чином фурациліну (1:5000), потім наповнює сечовий міхур цим самим розчином до виникнення позиву на сечовипускання. Це дає можливість визначити об'єм сечового міхура.

9. Звичайно цистоскопію виконують при введенні 200 мл рідини.

10. У разі потреби лікар уводить сечовивідний катетер через додатковий отвір цистоскопа і здійснює катетеризацію сечовода для визначення його прохідності або для виконання ретроградної уретропієлографії.

11. У разі порушення відтоку сечі з ниркової миски катетери­зацію сечовода проводять з лікувальною метою. У такому випад­ку катетер можна залишити в нирковій мисці на кілька днів.

            Запам'ятайте! Цистоскопія — це маніпуляція, котру слід вико­нувати з дотриманням таких самих правил асептики, як і операцію.

            Техніка виконання хромоцистоскопії

1. Хворому вводять цистоскоп.

2. Внутрішньовенно вводять 2 — 3 мл 0,4 % розчину індигокар­міну; якщо неможливо індигокармін ввести внутрішньовенно, йо­го вводять внутрішньом'язово.

3. Лікар спостерігає за допомогою цистоскопа за інтенсивніс­тю виділення з вічка сечовода сечі, забарвленої індигокарміном, і контролює час появи забарвленої сечі.

            У нормі індигокармін починає виділятися в сечовий міхур че­рез 3 — 5 хв після внутрішньовенного введення і через 15 — 20 хв після внутрішньом'язового введення, забарвлюючи сечу в синій колір.

            Зниження інтенсивності забарвлення та запізнення виділення індигокарміну є ознаками можливого порушення функції нирок або динаміки звільнення верхніх сечових шляхів. Відсутність ви­ділення індигокарміну протягом 10 — 12 хв після внутрішньовен­ного введення може свідчити про значне зниження функції ни­рок або про повне порушення відтоку сечі з ниркової миски,

            Стерилізація цистоскопа

1. Катетеризаційну, евакуаційну та оптичну трубку після ви­користання промийте теплою проточною водою за допомогою сте­рильної поролонової губки й мила.

2. Просушіть стерильною серветкою.

3. Занурте повністю в циліндр, заповнений 70 % розчином ети­лового спирту, на 30 хв або в 0,5 % спиртовий розчин хлоргексидину біглюконату на 15 хв.

4. Промийте стерильною водою.

5. Стерильний цистоскоп зберігайте в біксі, викладеному сте­рильним простирадлом.

6. Контактну ручку після використання протріть тампоном, змоченим 3 % розчином пероксиду водню з 0,5 % мийним засобом "Лотос". Тампон треба віджати.

            Підготовка хворого до ректороманоскопії

            Показання до проведення ректороманоскопії: виділення з пря­мої кишки гною, слизу, крові; наявність болю в прямій кишці, стійкі закрепи, особливо у людей похилого віку; необхідність взяття шматочка слизової оболонки товстої кишки для гістоло­гічного дослідження напередодні ректальних лікувальних проце­дур (кишковий душ, грязьові тампони).

            Протипоказання до проведення ректороманоскопії: тяжкий за­гальний стан хворого; гострі та гнійні процеси в ділянці відхідни­ка, рубцеві звуження прямої кишки.

            Послідовність дій під час підготовки хворого до процедури

1. У разі закрепів підготовку хворого починають за кілька днів до дослідження. Щоденно призначають по 50 г рицинової або оливкової олії і ставлять очисні клізми напередодні ввечері та вранці до виділення чистої води. Останню клізму роблять вранці за 2 год до обстеження.

2. Якщо випорожнення нормальні, то достатньо однієї кліз­ми напередодні ввечері та вранці за 2 год до проведення обсте­ження.

Положення хворого під час процедури. Найбільш зручне для введення ректороманоскопа положення хворого — колінно-ліктьо­ве: хворий стає на коліна на стіл для перев'язок так, щоб ступні звисали за його край, а лікті чи плечі упиралися в стіл. Друге мож­ливе положення хворого — лежачи на правому боці з трохи під­нятим тазом