2 – А с/с березень 20р.Основи медсестринства Зондові маніпуляції

Викладач	Салехетдінова Я.О.
Предмет	Основи медсестринства
Група	2 – А с/с
Дата	Згідно розкладу
Тема № 20  Практичне заняття	Зондові маніпуляції

СХЕМА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

 Актуальність теми:

            Дослідження шлункового соку є одним з найважливіших інструментально-лабораторних методів дослідження моторної (евакуаторної) та секреторної (кислотоутворюючої) функції шлунка, який дозвол

Дослідження жовчі є одним з найважливіших інструментально-лабораторних методів дослідження моторної (евакуаторної) та секреторної (кислотоутворюючої) функції гастродуоденальної та гепатобіліарної системи, який дозволяє детальніше оцінити стан пацієнта, виявити його проблеми.

яє детальніше оцінити стан пацієнта, виявити його проблеми.           

Цілі практичного заняття:

Знати:

- цілі проведення зондових маніпуляцій;

- види шлункових зондів;

- види подразників, які використовуються при шлунковому зондуванні;

- показання до промивання шлунка;

- техніку проведення сліпого зондування;

- види дуоденальних зондів;

- види подразників, які використовуються при дуоденальному зондуванні;

- протипоказання та можливі ускладнення при проведенні зондових маніпуляцій;

Вміти:

- пояснити пацієнту сутність маніпуляції та правила підготовки до неї;

- ввести зонд у шлунок;

- промити шлунок;

- провести шлункове зондування з ентеральним та парентеральним подразником на фантомі;

- ввести зонд;

- провести дуоденальне зондування на фантомі;

- здійснити дезінфекцію приладдя;

- оформити направлення в лабораторію.

 Зміст теми заняття:

1. Знати мету зондування травного каналу.

2. Показання та протипоказання до зондування.

3. Здійснення психологічної підготовки пацієнта до зондування.

4. Отримання згоди на проведення процедури.

5. Техніка введення шлункового зонда через рот або ніс.

6. Способи визначення шлункової секреції.

7.  Дезінфекція використаного приладдя.

         Дослідження секреторної функції шлунка

            Дослідження шлункового соку здійснюють для визначення секреторної (кислотоутворювальної) і моторної (евакуаторної) функцій шлунка.

            Показання та протипоказання до проведення дослідження шлун­кового соку зондовим методом. Показанням до такого дослідження є захворювання слизової оболонки шлунка,

            Протипоказанням є:

— нещодавно перенесена шлунково-кишкова кровотеча;

— стенокардія;

— гіпертонічна хвороба III стадії;

— розширення вен стравоходу;

— загострення гастриту, виразкової хвороби шлунка та дванад­цятипалої кишки.

            Використання ентеральних та парентеральних подразників. Як ентеральні подразники використовують:

а) м'ясний бульйон (1 кг нежирного яловичого м'яса відварю­ють у 2 л води). Для дослідження потрібно 300 мл;

б) 4 % відвар сухого листя капусти — 300 мл;

в) 5 % розчин етилового спирту — 300 мл.

Як парентеральні подразники застосовують:

а) 0,1 % розчин гістаміну в ампулах з розрахунку 0,08 мг на 10 кг маси тіла хворого, але максимальна кількість препарату не повинна перевищувати 0,5 мл. Після введення гістаміну у хворих може виникнути запаморочення, тахікардія, відчуття жару, по­червоніння шкіри. Щоб зменшити вираженість подібної реакції, за 30 хв до введення препарату вводять протигістамінний препа­рат — 1 мл 1 % розчину димедролу;

б) 0,025 % розчин пентагастрину в ампулах з розрахунку ОД мл на 10 кг маси тіла хворого;

в) інсулін з розрахунку 2 ОД на 10 кг маси тіла хворого. Нормальні показники дослідження шлункового соку. У нормі натще в шлунку міститься до 50 мл секрету. Загальна кислот­ність 10 ОД. Вільна соляна кислота в багатьох осіб відсутня.

            Після введення ентерального подразника загальна кислот­ність може бути від 40 до 60 ОД, вільна кислотність — від 20 до 40 ОД.

            Показники кислотності шлункового вмісту після введення пар­ентеральних подразників у здорових людей вищі, ніж при вико­ристанні ентеральних.

            Кількість ферменту (пепсину) 40 — 60 ОД.

            Послідовність дій під час виконання процедур

            Уведення тонкого зонда в шлунок

1. Оформіть направлення в лабораторію. Поінформуйте хво­рого, щоб напередодні процедури ввечері він не вживав гострої грубої їжі, що дослідження проводиться вранці натще і перед цим хворий не повинен палити.

2. Процедуру здійснюйте в гумових рукавичках і фартусі.

3. Поясніть хворому порядок проведення процедури і навчіть його глибоко дихати носом.

4. Правильно і зручно посадіть хворого: він повинен щільно притулитися до спинки стільця і злегка нахилити голову вперед.

5. Шию та груди хворого накрийте серветкою і дайте йому в руки лоток (для збирання витікаючої слини).

6. У разі потреби запропонуйте хворому зняти зубні протези.

7. Виміряйте у хворого відстань від пупка до різців, тобто від­стань, на яку йому потрібно ввести зонд.

8. Чисто вимитими руками візьміть зонд, сліпий кінець якого змочіть теплою водою, а вільний кінець перекрийте затискувачем.

9. Правою рукою візьміть зонд на відстані 10 — 15 см від слі­пого кінця, а лівою притримуйте його вільний кінець.

10. Сліпий кінець зонда покладіть на корінь язика хворого і запропонуйте йому зробити кілька ковтальних рухів і глибоко ди­хати носом, а в цей час просовуйте зонд у глотку. При появі по­зивів до блювання хворий повинен губами затиснути зонд і гли­боко дихати через ніс.

11. При кожному ковтальному русі просовуйте зонд по стра­воходу до відповідної позначки на зонді. Ковтати зонд хворий по­винен повільно, щоб він не скрутився.

Подальший порядок виконання процедури залежить від виду подразника.

            Отримання шлункового вмісту за методикою Лепорського

1. Повністю відсмокчіть шприцом шлунковий вміст (1-ша пор­ція).

2. Уведіть через зонд 300 мл підігрітого до температури 38 °С ентерального подразника.

3. Через 10 хв відсмокчіть 10 мл шлункового вмісту (2-га пор­ція).

4. Через 15 хв відсмокчіть увесь залишок ентерального подра­зника (3-тя порція).

5. Протягом 1 год кожні 15 хв відсмоктуйте шлунковий вміст (4, 5, 6-та, 7-ма порції).

6. Після закінчення зондування видаліть зонд зі шлунка.

7. Відправте до лабораторії всі 7 порцій шлункового вмісту (пробірки мають бути пронумеровані і закриті гумовим корком).

            Запам'ятайте! Кожного разу після відсмоктування шлунково­го вмісту зонд треба перекривати затискувачем.

            Одержання шлункового вмісту за методикою Веретенова — Новикова — М'ясоєдова

1. Відсмокчіть шприцом шлунковий вміст натще (1-ша порція).

2. Протягом 1 год відсмоктуйте кожні 15 хв шлунковий вміст (2-га, 3-тя, 4, 5-та порції).

3. Уведіть через зонд ентеральний подразник.

4. Через 10 хв відсмокчіть 10 мл шлункового вмісту (6-та порція).

5. Через 15 хв відсмокчіть весь залишок ентерального подраз­ника (7-ма порція).

6. Протягом 1 год відсмоктуйте кожні 15 хв шлунковий вміст (8-ма, 9, 10, 11-та порції). Після закінчення зондування видаліть зонд зі шлунка.

7. Відправте до лабораторії всі 11 порцій (пробірки мають бу­ти пронумеровані і закриті гумовим корком).

            Одержання шлункового вмісту з використанням парентераль­ного подразника (гістаміну)

1. Відсмокчіть шлунковий вміст натще (1-ша порція).

2. Протягом 1 год кожні 15 хв відсмоктуйте шлунковий вміст (2-га, 3-тя, 4-та, 5-та порції).

3. Після взяття 3-ї порції введіть хворому підшкірне 1 мл 1 % розчину димедролу.

4. Після взяття 5-ї порції введіть хворому підшкірно 0,1 % роз­чин гістаміну із розрахунку 0,08 мл на 10 кг маси тіла хворого.

5. Протягом 1 год відсмоктуйте шлунковий вміст кожні 15 хв (6-та, 7, 8-ма, 9-та порції). Після закінчення зондування видаліть зонд зі шлунка.

6. До лабораторії відправте всі 9 порцій (пробірки мають бу­ти пронумеровані і закриті гумовим корком).

            Запам'ятайте! Дослідження шлункового соку з використанням гістаміну можна проводити лише в умовах стаціонару з тим, щоб у разі виникнення алергійної реакції надати хворому невідкладну медичну допомогу.

            Гістаміно-інсулінова методика дослідження шлункового вмісту (використовують у хірургічних відділеннях для визначення виду оперативного втручання при виразковій хворобі шлунка).

1. Відсмокчіть шлунковий вміст у хворого натще.

2. Через 15 хв відсмокчіть 2-гу порцію шлункового вмісту.

3. Через 15 хв відсмокчіть 3-тю порцію шлункового вмісту. Підшкірно введіть 1 мл 1% розчину димедролу.

4. Через 15 хв відсмокчіть 4-ту порцію шлункового вмісту. Підшкірно введіть гістамін із розрахунку 0,08 мл на 10 кг маси тіла хворого.

5. Протягом 1 год кожні 15 хв відсмоктуйте 4 порції шлунко­вого вмістуПісля 8-ї порції введіть підшкірно інсулін з розрахунку 2 ОД на 10 кг маси тіла хворого.

6. Протягом 1 год відсмоктуйте 4 порції шлункового вмісту (9, 10, 11, 12-та порції).

7. До лабораторії відправте всі 12 порцій.

            Запам'ятайте! При дослідженні шлункової секреції з викори­станням інсуліну в окремих випадках може спостерігатись гіпо­глікемія. У хворого з'являється відчуття голоду, озноб, неспокій, загальна слабкість, пітливість. У такому разі дослідження припиняють, хворому дають випи­ти півсклянки солодкого чаю або внутрішньовенно вводять 20 мл 40 % розчину глюкози.

            Поява незначної кількості крові в шлунковому вмісті у вигля­ді прожилок може бути пов'язана з пошкодженням дрібних судин слизової оболонки шлунка. У випадку появи значної кількості крові відсмоктування шлункового соку припиніть. Зонд обереж­но витягніть, допоможіть хворому лягти, на надчеревну ділянку покладіть пузир з льодом і негайно викличте лікаря.

            Особливий підхід має бути при дослідженні шлункового вміс­ту в людей похилого віку. За необхідності вийміть у них зубні знімні протези, обережно вводьте зонд у стравохід, оскільки він може бути деформований через змінену дугу аорти. Необереж­ність при введенні зонда може призвести до перфорації, поранен­ня слизової оболонки, кровотечі.

            Беззондове дослідження секреторної функції шлунка за допомо­гою методики "Ацидотест"

1. Напередодні та в день дослідження хворий не повинен при­ймати ліки й вживати продукти, які змінюють колір сечі.

2. Дослідження проведіть натще.

3. Запропонуйте хворому випорожнити сечовий міхур.

4. Хворий приймає 2 таблетки кофеїну (білі таблетки — ентеральний подразник).

5. Через 1 год випорожнює сечовий міхур (на флаконі зазнач­те "Контрольна порція").

6. Хворий приймає 3 жовтих драже і запиває їх невеликою кількістю води.

7. Через 1 — 1,5 год випорожнює сечовий міхур (на флаконі за­значте "Сеча для дослідження").

8. Контрольну сечу та сечу для дослідження відправте до ла­бораторії.

            Дезінфекція шлункового зонда

1. Після використання шлунковий зонд замочіть у 3 % розчи­ні хлораміну на 1 год. Канал зонда заповніть дезінфекційним роз­чином за допомогою шприца.

2. Зонд промийте проточною водою.

3. Знежирте в миючому розчині та ретельно промийте канал зонда за допомогою шприца.

4. Повторно промийте зонд проточною водою.

5. Прокип'ятіть у дистильованій воді протягом 30 хв.

Дуоденальне зондування

            Мета дуоденального зондування: дуоденальне зондування про­водять з діагностичною метою: в отриманих порціях жовчі визна­чають наявність запальних елементів, паразитів, жовчного піску тощо. Крім цього, дуоденальне зондування є лікувальною проце­дурою. Звільнення печінкових ходів і жовчного міхура від жовчі сприяє усуненню застійних явищ у жовчних шляхах, що запобі­гає утворенню конкрементів у жовчному міхурі та подальшому розвиткові запального процесу.

            Протипоказаннями до проведення дуоденального зондування є: гострий холецистит, загострення виразкової хвороби шлунка, два­надцятипалої кишки, звуження стравоходу, спричинене пухлиною або рубцями, варикозне розширення вен стравоходу.

            Підготовка хворого до дуоденального зондування

            За 2 — 3 дні до обстеження потрібно вилучити з раціону хворо­го продукти, які призводять до виникнення метеоризму: капус­ту, картоплю, молоко. Напередодні йому дають атропін у краплях (10 крапель 0,1 % розчину атропіну сульфату). Дуоденальне зон­дування проводять натще.

Послідовність дій під час виконання процедури

            Уведення дуоденального зонда у дванадцятипалу кишку

1. Процедуру здійснюйте в гумових рукавичках і фартусі.

2. У дохідливій формі поясніть хворому необхідність та по­слідовність проведення процедури.

3. Визначте відстань, на яку треба ввести зонд. У положенні стоячи виміряйте у хворого відстань від пупка до різців (ця вели­чина відповідає першій позначці на зонді) і додайте відстань від різців до вушної часточки або довжину долоні (відповідає другій позначці на зонді).

4. Хворого посадіть на кушетку.

5. Чисто вимитими руками візьміть зволожений водою сте­рильний зонд. Правою рукою — на відстані 10 — 15 см від оливи, лівою — підтримуйте вільний кінець зонда.

6. Уведіть оливу за корінь язика, запропонуйте хворому зро­бити кілька ковтальних рухів і глибоко дихати, а в цей час просо­вуйте зонд у глотку. Якщо з'явилися позиви до блювання, хворий повинен припинити ковтання, губами затиснути зонд і глибоко дихати через ніс.

7. Хворий ковтає зонд повільно, щоб він не скрутився.

8. Коли зонд досягне шлунка (це відповідає першій познач­ці на зонді), перевірте його положення шляхом аспірації вмісту шприцом. При цьому в шприц надходить світлий вміст шлунка з кислою реакцією (змочений лакмусовий папірець червоніє).

9. Потім хворий ходить по кімнаті й поступово протягом 30 хв ковтає зонд до другої позначки. Олива зонда повинна пройти че­рез воротар шлунка.

10. За допомогою повітряного поштовху визначте місце зна­ходження зонда. Покладіть хворого на спину і за допомогою шпри­ца введіть 10 см³ повітря. Якщо хворий відчує поштовх у право­му підребер'ї, це означає, що олива знаходиться в дванадцятипа­лій кишці. Якщо поштовх хворий відчуває в надчеревній ділянці, це означає, що зонд скрутився і знаходиться в шлунку. У такому разі відтягніть зонд до першої позначки і запропонуйте хворому знову поступово ковтати зонд до другої позначки.

11. Покладіть хворого на правий бік на кушетку без подушки, під голову підстеліть рушник, під таз покладіть валик, а під праве підребер'я гарячу грілку.

12. Нижче від рівня розташування хворого на низькому стіль­чику або спеціальній підставці встановіть штатив з пробірками, лоток і шприц.

13. У разі потрапляння оливи в дванадцятипалу кишку із зон­да самостійно виділяється рідина жов-туватого кольору. Зовніш­ній кінець зонда опустіть у пробірку. Перші порції жовчі мутні, оскільки вони містять домішки шлункового вмісту. Потім виді­ляється прозора рідина світло-жовтого кольору лужної реакції. За 20 — 30 хв виділяється близько 15 — 40 мл першої порції (А) вмісту дванадцятипалої кишки.

Якщо ви впевнені, що зонд знаходиться в дванадцятипалій кишці, а жовч не виділяється, то введіть підшкірне 1 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату, який сприяє розкриттю сфінктера за­гальної жовчної протоки.

14. Для одержання порції В (міхурової жовчі) через зонд по­ступово за допомогою циліндра шпри-ца введіть один з ентеральних подразників (50 мл 33 % розчину магнію сульфату, підігріто­го до 38 °С, оливкову або кукурудзяну олію, 40 % розчин глюкози або ксиліту) і накладіть затискувач, хворий при цьому лежить на спині протягом 10 хв.

Подразником може бути 5 ОД пітуїтрину, уведеного внутріш­ньом'язово.

15. Потім покладіть хворого знову на правий бік, відкрийте зонд, і з нього почне надходити більш густа і в'язка жовч темно-оливкового кольору. У нормі вона виділяється у кількості 50 — 60 мл протягом 20 — 30 хв.

У разі застійних явищ у жовчному міхурі порція В може збіль­шуватися і, навпаки, у разі хронічного холециститу кількість жовчі цієї порції може зменшуватися.

16. Після другої порції з'являється печінкова жовч — пор­ція С. Вона світло-лимонного кольору, прозора, без домішок.

17. Після одержання третьої порції витягніть зонд.

18. Позначте пробірки з жовчю (А, В, С) і відправте до лабо­раторії якомога швидше у зв'язку з продовженням дії ферментів, які руйнують клітинні елементи. Дуоденальний вміст відправте до лабораторії в спеціальному ящику — контейнері.

Запам'ятайте!

1. У разі появи крові в дуоденальному вмісті зондування при­пиніть і повідомте лікаря.

2. Розчин магнію сульфату не всі хворі сприймають добре: у одних виникає біль у правому підребер'ї, у інших — пронос. У та­кому разі 33 % розчин магнію сульфату слід замінити на інший ентеральний подразник. Розчин магнію сульфату також не реко­мендується призначати хворим з колітами зі схильністю до про­носів.

3. Якщо немає можливості відправити порції жовчі до лабо­раторії, додайте в кожну пробірку 5 — 8 крапель 10 % розчину фор­маліну, який припиняє дію ферментів.

4. Якщо перше зондування не дало позитивних результатів, то перед повторним зондуванням протягом трьох днів хворий при­ймає один раз на ніч по 6 крапель 0,1 % розчину атропіну сульфа­ту за призначенням лікаря.

Надання допомоги у разі можливого ускладнення. Концентрова­ний (33 %) розчин магнію сульфату спричинює не тільки випорож­нення жовчного міхура, але й сильно подразнює центри вегетатив­ної нервової системи, у результаті чого у хворих може спостерігати­ся слабкість, запаморочення, серцебиття, зниження артеріального тиску. У такому випадку хворому введіть внутрішньовенно повіль­но 10 мл 10 % розчину кальцію хлориду, який є антагоністом маг­нію сульфату.

Контрольні питання теми:

1.Анатомо-функціональні особливості шлунково-кишкового тракту?

2.Механізм регуляції моторно-евакуаторної функції шлунка?

3.Механізм регуляції секреторної  функції шлунка?

4.Що таке базальна шлункова секреція?

5. Що таке максимальна шлункова секреція?

6. Які ви знаєте подразники для вивчення секркторної функції шлунка?

7. Що необхідно підготувати для до забору шлункового соку?

8. Методика Лепорського?

9.Методика Веретенова — Новикова — М'ясоєдова?

10. Гістаміно-інсулінова проба?

12. Надання допомоги у разі можливого ускладнення.

13. Види дуоденального зондування.

14. Мета дуоденального зондування.

15. Протипокази до проведення дуоденального зондування.

16. Підготовка хворого до дуоденального зондування.

17. Уведення дуоденального зонда у дванадцятипалу кишку.

18. Фракції, які отримують в результаті дуоденального зондування.

19. Що таке порція А?

20. Що таке порція В, С?

21. Поняття  про п’ятифазове дуоденальне зондування.

22. Які нормальні показники порцій, тривалість фаз?

23. Надання допомоги у разі можливого ускладнення.

Список літератури:

1.      Касевич Н.М., Загальний догляд за хворими та медична маніпуляцій на техніка. К.: Здоров’я, 2009.

2.      Касевич Н.М, Практикум з сестринської справи. К.: Здоров’я, 1999.

3.      Лісовий В.М. Основи медсестринства: підручник / В.М. Лісовий, Л.П. Ольховська, В.А. Капустник. – 2 – е вид. переробл. і допов. – К.: ВСВ «Медицина», 2013. – 792 с.

4.      Шевчук М.Т. Сестринська справа. – К.: Здоров’я, 1992.

5.      Відео https://www.youtube.com/watch?v=bngZJuRzwRo

1.     Електронний підручник http://bmedcol.edu.ua/wp-content/uploads/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%80%D1%83%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BA.pdf

2.     Відео https://www.youtube.com/watch?v=ZTq8SJzSqkY