2 – А с/с Згідно розкладу Основи медсестринства Вирішення проблем пацієнта з порушенням температури тіла
|
Викладач
|
Салахетдінова Я.О.
|
|
Предмет
|
|
|
Група
|
2 – А с/с
|
|
Дата
|
Згідно розкладу
|
|
Тема № 31 Практичне заняття
|
|
|
Електронна
адреса для відповідей salahetdinovayana@ukr.net
|
|
СХЕМА ДИСТАНЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ
Актуальність теми:
Вимірювання температури тіла – важлива складова частинащоденноїдіяльностімедичноїсестри.
Гарячка - цезахиснареакціяорганізмухворого на патологічнийпроцес.
Однакнадмірнепідвищеннятемпературитіла і раптовеїїпониженняможутьшкідливовпливати
на організм.
Цілі практичного заняття:
Знати:
- механізм теплоутворення і шляхи тепловіддачі;
- нормальні показники термометрії;
- коливання температури тіла протягом дня, а також в залежності від віку і
умов навколишнього середовища;
- поняття, види, механізм розвитку гарячки;
- стадії підвищення температури тіла;
- основні види температурних кривих;
- особливості догляду і спостереження за пацієнтами з гарячкою;
- можливі проблеми пацієнта.
Вміти:
- вимірювати температуру тіла за допомогою медичного термометра в пахвинній
западині та паховій складці;
- вимірювати температуру тіла в ротовій порожнині;
- вимірювати температуру тіла в прямій кишці;
- реєструвати результати вимірювання температури тіла в температурному
листку;
- провести дезінфекцію медичних термометрів після використання;
- здійснювати догляд за пацієнтами в різних стадіях гарячки;
- здійснити медсестринські втручання з розв’язання проблем, що виникли.
Зміст теми заняття:
Стадіїгарячки
Гарячковийпроцесзавждиперебігає
в три стадії, відповідно до чоготемпературнакриваскладається з трьохчастин. В
першійстадії температура тілапідвищується, в другій вона деякий час тримається
на підвищеномурівні, в третій – знижується до вихідногорівня.
Стадія
підвищення температури. Ця
стадія супроводжується перебудовою терморегуляції таким чином, що
термопродукція перевищує тепловіддачу. Змінюється і та, й інша, але головне –
обмеженнятепловіддачі.
Тепловіддачазменшується в результаті:
- звуженняпериферичнихсудин
та зменшенняприпливутеплоїкрові до тканин;
- гальмуванняпотовиділення
та зменшеннявипаровування;
- скороченняволосянихцибулин
і, як наслідок, скуйовдженняшерсті у тварин, щозбільшуєтеплоізоляцію (у
людини – «гусячашкіра»).
В
той же час відбувається збільшення теплопродукції, яке досягається внаслідок
активізації обміну в м’язах на тлі підвищення їх тонусу та тремтіння. М’язоветремтінняпов’язанезі
спазмом периферичнихсудин. Через зменшенняприпливукрові температура
шкіризнижується на декількаградусів. Збуджуютьсятерморецепрори, виникаєвідчуття
холоду, озноб. Увідповідь на це центр терморегуляціїпосилаєеферентніімпульси до
руховихнейронів – виникаєтремтіння. Одночасно з цимпідвищуєтьсяутворення тепла
в таких органах, як печінка, легені, мозок. Це є результатом трофічноїдіїнервівна
тканину, коли активізуютьсяферменти, збільшуєтьсяспоживаннякисню та
утвореннятеплоти.
Стадіястоянняпідвищеноїтемператури. Температура тіла, яка піднялася в першійстадії,
залишаєтьсяпотім на цьомурівніпевний час. Унаслідокзбільшення до цього часу
тепловіддачіподальшогопідвищеннятемператури не відбувається.
Тепловіддачазбільшується в результатірозширенняпериферичнихсудин, щосупроводжуєтьсявідчуттям
жару.
Таким чином, підвпливом
лейкоцитарного пірогенузмінюється «установочна точка» центру терморегуляції. На
цьомурівнівідновлюєтьсямеханізмпідтриманняпостійностітемператури, і вона
залишаєтьсяпідвищеною з характернимиколиваннямивранці та ввечері,
хочамплітудаїхзначнобільша, ніж у нормі.
За
ступенемпідвищеннятемператури в ційстадіїрозрізняютьтаківиди:
- субфібрильна
– до 38 °С;
- помірна
– 38 - 39 °С;
- висока
–39 - 41°С;
- гіперпіритична
(надмірна) – вище 41 °С.
Випадкипідвищеннятемператури
до 43 °С і навіть до 45 °С ізнаступнимодужанням належать до розрядудужерідких
(казуїстичних).
Стадіязниженнятемператури. Післяприпиненнядіїпірогенів
центр терморегуляціїповертається до попереднього стану, «установочна точка» температуризнижується
до нормального рівня. Нагромаджене в організмі тепло
вивільняєтьсязавдякирозширеннюпериферичнихкровоноснихсудин, частому диханню та
сильному потовиділенню .Зниженнятемпературиможе бути швидким (критичним)
протягомдекількох годин та поступовим (літичним) – протягомдекількохдіб.
Критичнезниженнятемператури з
різкимрозширеннямсіткикровоноснихсудинможевикликатинебезпечний для життя
хворого колаптоїдний стан.
Зміни
в органах та системах при гарячці
Розвиток гарячки супроводжується не тільки порушеннями
терморегуляції, але і змінами у функціонуванні більшості органів і систем
організму, обміну речовин. Виникає своєрідний лихоманковий симптомокомплекс що
складається як з дії пірогенів (етіотропних і патогенетичних), так і з
специфічних ознак конкретного захворювання, крім цього, додаткового
«забарвлення» гарячці надають реактивність хворого і застосоване медикаментозне
лікування.
Обмін речовин зазнає помітних змін, що корелюють з важкістю
і тривалістю гарячки, а також залежать від віку хворого і вихідного стану
обміну речовин. Зокрема, білковий
обмін характеризується
посиленим розпадом білків і, відповідно, негативним азотистим балансом, тому
протеолітична активність сироватки крові зростає, а у сечі визначаються
підвищена кількість сечової кислоти, аміаку, креатиніну. В значній мірі, це
обумовлено не так самою гарячкою, як інтоксикацією і запальними змінами тканин
що спостерігаються при інфекційних захворюваннях. Мають також певне значення і
пониження апетиту, пригнічення виділення травних ферментів, що спричинює
голодування хворого.
Вуглеводневий обмін зазнає загалом типових для більшості
захворювань змін, що виявляються пониженням вмісту глікогену у печінці і м’язах
та гіперглікемією. Це повязано з активацією симпатичного відділунервовоїсистеми
і посиленоюсекрецієюадреналіну. В цілому, спостерігаєтьсянакопиченняпродуктівгліколізу
– лактату і пірувату.
Жировий
обмін характеризується посиленим розпадом жирів, особливо на
більш пізніх етапах гарячки, коли вже відбулось виснаження вуглеводневих
запасів, і при високій гарячці. Нестачаглікогену у печінцівикликаєнеповнеокисленняжирів,
тому в кровіспостерігаєтьсякетонемія, всечі - ацетонурія.
Цихнегативнихявищможнауникнути, якщо хворому даватидостатнюкількістьвуглеводів.
Основнийобмін у хворих з
гарячкоюзакономірнозростає (при підвищеннітемператури на 10 С -
на 10 -12%). Цепроявляєтьсяпідвищеннямдихальногокоефіціенту до
одиницівнаслідокпосиленоговикористанняглюкози, згодомвінзнижується,
щовідповідаєпереважномуокисленнюжирів.
Водно-сольовийобмін змінюється в
залежностівідстадіїгарячки. В першу стадію, внаслідокперерозподілукрові,
зростаєкровонаповненнянирок, щовикликаєпідвищенняфільтраційноготиску і
збільшеннядіурезу. Удругійстадіївідбуваютьсяпротилежнізмінифільтраційноготиску
і спостерігаєтьсязменшеннядіурезу. Певнезначеннявідіграєтакожпідвищений синтез
альдостерону, щозумовлюєзатримку в організмінатрію, відтак – хлору і води.
Третястадіягарячкиможепризвести до зневодненняорганізму через
посиленепотовиділення, клітинивтрачають хлорид натрію, а відповідно і воду.
Отже, діурез у ційстадіїпідвищений, а післязакінченнягарячкиможевиникнути так
звана «хлорна криза».
Кислотно-лужний
баланс змінюється відповідно до стадії гарячки, рівня
підвищення температури і повязаний зі змінами зовнішнього дихання, основного
обміну, тощо. Так, при помірнійгарячцігіпервентиляціялегеньможепризвести до
гіпокапнії і викликатирозвиток газового алкалозу.
Високагарячкавимагаємобілізаціїдодатковихенергетичнихрезервів,
щосупроводжуєтьсяпосиленим і неповнимокисленнямжирів, а відповіднокетонемією,
це, в своючергу, сприяєрозвитку негазового ацидозу.
Серцево-судинна
система реагує на змінитемпературитілашвидко і виразно. У
першійстадіїгарячкизвужуютьсяпериферійні та
розширюютьсякровеноснісудинивнутрішніхорганів,
цевикликаєпідвищенняартеріальноготиску. Зростання тонусу симпатичного відділунервовоїсистеми
і дія «підігрітої» крові на водія ритму першого порядку
серцявикликаєтахікардію, щознайшловідображення у правиліЛібермейстера –
підвищеннятемпературитіла на один градус
супроводжуєтьсязбільшеннямчастотисерцевихскорочень на 8 – 10 ударів.
Цесупроводжуєтьсязростанням ударного та хвилинногооб’ємусерця.
Відхилення у частоті
пульсу відноснотемпературитілавикористовують як додатковудіагностичнуознаку.
Відомо, щоцілий ряд інфекційнихзахворювань, зокремависипний тиф,
супроводжуютьсявідносноютахікардією (пульс «переганяє» температуру), а при
черевномутифі, грипі, кримськійгеморагічнійлихоманці, Ку-лихоманці, вірусних
гепатитах в періодвираженоїжовтяниціспостерігаєтьсявідноснабрадикардія.
Щеслідзазначити, що при черевномутифі і кримськійгеморагічнійлихоманцібрадикардія
є постійною, а при грипі - ні, тут частота пульсу змінюється в
залежностівідположеннятіла.
У
третійстадіїгарячки, особливо при критичному зниженнітемпературитіла,
внаслідокрозширеннявеликоїкількостіпериферичнихкровеноснихсудинспостерігаєтьсяартеріальнагіпотензія,
що за певних умов можезакінчитиськолапсом.
Дихальна система. Найбільшвиразними є
зміниальвеолярноївентиляції. У стадіїпідвищеннятемператури частота і
глибинадиханнязменшуються, щочастковосприяєобмеженнютепловіддачі. У другійстадіїспостерігаєтьсячасте
і поверхневедихання, що є наслідкомзростаннятемпературимозковихцентрів.
Існуєпевназакономірністьміжпідвищеннямтемпературитіла та зміноючастотидихання:
підвищеннятемпературитіла на один градус викликаєзбільшеннячастотидихання на 3
дих/хв. У третійстадії, особливо при критичному зниженнітемпературитіла,
диханняпоглиблюється.
Система крові. Зміниклітинного складу
кровідосліджені в основному в експериментах на тваринах при
застосуванніекзогеннихбактеріальнихабоендогеннихпірогенів. При
цьомуспостерігалисьфазнізмінивмістулейкоцитіввкрові – через 1 – 2
годинипіслявведенняпірогеніврозвиваласьлейкопенія, а через 12 – 24 години,
тобто на висотілихоманковоїреакції, формувавсянейтрофільний лейкоцитоз.
Спостерігаєтьсятакожзростанняфібринолітичноїактивностікрові, щозастосовується в
клініці для лікуванняспайок та тромбоемболій.
Травна
система. Зміни у цій системі обумовлені не стільки власне
підвищенням температури тіла, скільки патогенним впливом бактерійних токсинів
та загальною інтоксикацією організму і, як наслідок, голодуванням та
виснаженням організму. Підтвердженнямцьогоможе бути той факт, що при
застосуванніжарознижуючихпрепаратівпадіннятемпературитіла не
викликаєусуненнярозладівтравлення.
В
цілому, для травноїсистеми при гарячкахвластивий стан пригніченнясекреторної та
моторноїфункцій. Отже, спостерігаютьсявтратаапетиту, гіпосалівація,
сухістьязика та тріщинислизовоїоболонкиротовоїпорожнини.
В
першу стадію гарячки шлункова секреція зменшується у першій фазі і різко
збільшується у другій фазі шлункової секреції. Подібні зміни спостерігаються і
у стадії стояння температури. Також сповільнюється евакуаторна діяльність
шлунку. Відповідно понижується виділення підшлункового соку, жовчеутворювальна
та жовчевидільна функція печінки. Водночас, тонус кишківниказмінюється в
різністадіїгарячкизакономірно до активізації симпатичного чипарасимпатичноговідділівнервовоїсистеми.
Відзначають, також, різкепониження моторики тонкого кишківника при
незміненійруховійактивностітовстого. Тому хворістраждаютьвідзакрепів
(спастичнихчиатонічних), метеоризму, але при кишковихінфекціях (сальмонельоз,
дизентерія, черевний тиф) розвиваються проноси.
Голодування при тривалих
і високихгарячкахможепоглибитиобмінніпорушення і стати додатковимпатогенетичним
фактором.
Ендокринна
система. Лихоманка, як типовийпатологічнийпроцес,
супроводжуєтьсязначними і багатовекторнимизмінамирегуляторних систем,
зокремаендокринної. Вже те, щогарячкаперебудовує центр терморегуляції,
якийміститься у центральнійендокриннійзалозі – гіпоталамусі,
дозволяєуявитисобімасштабністьзмінендокринноїдіяльності.
Доведено,
що гарячка супроводжується активацією симпатоадреналової системи і підвищеною
секрецією адреналіну мозковим шаром наднирників, а при високих дозах пірогенів
- і норадреналіну. Оскільки гарячка безсумнівно є стресорним фактором,
закономірно організм реагує включенням адаптаційних реакцій через
гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникову систему. Тому, збільшується секреція АКТГ,
спостерігається гіперплазія кори наднирників і,
як наслідок, в крові зростає вміст глюкокортикоїдів, виникає лімфопенія. При
гарячці активується і діяльність щитовидної залози, що відіграє певну роль у
зростанні теплопродукції і підвищенні основного обміну.
Нервова
система. Давно помічено, що як інфекційні так і неінфекційні
гарячки супроводжуються подібними змінами і скаргами хворих на головний біль,
нудоту, деколи – блювоту. У хворих знижується працездатність, спостерігається
апатія, сонливість, при високих і гіперпіретичних гарячках – розлади у вигляді
марень, галюцинацій, втрати свідомості і судом. Особливо цевластиво для дітей.
Проведенідослідження
показали, щонайбільшпомітнізмінирозвиваютьсявже у першу стадію, ще до
підняттятемператури. У людей і піддосліднихтваринпригнічуютьсяумовнірефлекси,
змінюєтьсябіоелектричнаактивність головного мозку -
амплітудапотенціалівзбільшується, а частота зменшується. В
другійстадіїгарячкизмінизалежатьвідтривалості і важкостігарячки –
відпідвищеннязбудливості при субфебрильних і нетривалих лихоманках до
пригніченнямозковоїдіяльності при високих і тривалихгарячках. Патогенез
цихявищпов’язаний як з пірогеннимиефектами, так і з метаболічнимивпливами на
збудливіструктуримозку. При
інфекційнихгарячкахдодаєтьсящепроникненнятоксичнихметаболітів через
гематоенцефалічнийбар’єр, резистентністьякогознижується.
У
вегетативній нервовій системі зміни в основному зумовлені включенням ефекторних
ланок терморегуляції, тому при підвищенні температури спостерігається переважно
збудження симпатичного відділу, при її зниженні – парасимпатичного відділу
нервової системи.
Контрольніпитання теми
1.Будова та принцип діїмедичного термометра.
2.Правила зберіганнямедичного термометра.
3.Місця вимірюваннятемпературитілалюдини, критеріївибору.
4.Нормальні показникитемпературитіла та їїфізіологічніколивання
(добові, вікові та ін.).
5.Правила вимірюваннятемпературитіла.
6. Вимірювання температури тіла у пахвовій ямці.
7. Вимірювання температури тіла у паховій складці.
8. Вимірювання температури тіла у ротовій
порожнині.
9. Вимірювання температури тіла у прямій кишці.
10. Графічний запис показників температуритіла у температурному листку.
11. Дезінфекціямедичнихтермометрів.
12. Заходи
демеркуризації.
13. Типигарячок за
ступенемпідвищенятемпературитіла.
14. Типигарячок за
характером температурнихкривих.
15. Стадіїгарячки,
їх характеристика.
16. Особливості
догляду за пацієнтами у стадіїпідвищеннятемпературитіла.
17. Особливості
догляду за пацієнтами у стадіїзбереженнятемпературитіла на високомурівні.
18. Особливості
догляду за пацієнтами у разілітичногозниженнятемпературитіла.
19. Особливості
догляду за пацієнтами у разі критичного зниженнятемпературитіла.
Список літератури:
1.
Касевич
Н.Н Практикум з сестринської справи. К.: Здоров’я, 2005. Стор. 150 – 153.:
2.
Лісовий
В.М. Основи медсестринства: підручник / В.М. Лісовий, Л.П. Ольховська, В.А.
Капустник. – 2 – е вид. переробл. і допов. – К.: ВСВ «Медицина», 2013. – стор.
546 - 548
3.
Шевчук
М.Т. Сестринська справа. – К.: Здоров’я, 1992.
4.
Практикум
із сестринської справи http://megalib.com.ua/book/20_Praktikym_iz_sestrinskoi_spravi.html
5.
Коментарі
Дописати коментар