Салахетдінова Я.О. Предмет Догляд за хворими та медична маніпуляцій на техніка Група 2 – Б л/с Дата 21.10.20

 

Викладач	Салахетдінова Я.О.
Предмет	Догляд за хворими та медична маніпуляцій на техніка
Група	2 – Б л/с
Дата	21.10.20
Тема № 1 Практичне заняття	САНІТАРНО-ПРОТИЕПІДЕМІЧНИЙ РЕЖИМ ЛІКУВАЛЬНО ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДІВ. ПРОБЛЕМА ВЛІ

 

Виконати завдання

І. Записати до щоденника з практики таблицю № 1«Терміни й поняття до теми Санітарно-протиепідемічний режим», № 2 «Ланки епідемічного процесу», № 3 «Вхідні ворота для проникнення основних збудників ВЛІ», № 4 «Шляхи передачі вірусу гепатиту В»

 

ІІ. Дати відповіді на запитання:

1. Що таке санітарно-протиепідемічний режим?

2. Що таке санітарно-гігієнічний режим?

3. Які складові санітарно-протиепідемічного режиму?

4. Що таке внутрішньолікарняна інфекція?

5. Які причини поширення внутрішньолікарняної інфекції?

 

ІІІ. Вирішити тестові завдання: «Санітарно-протиепідемічний режим. Інфекційний контроль в ЛПЗ»

1. До ВЛІ належать хвороби, які уражують пацієнтів унаслідок:

А контакту з хворими на підприємстві

В перебуванні в лікарні

С переохолодження

D переведення з одного відділення в інше

Е виписування зі стаціонару

2. У яких стаціонарах найвищий відсоток ВЛІ:

А гінекологічних

В хірургічних

С інфекційних

Dнеонатального періоду

3. Укажіть які мікроорганізми не зумовлюють виникнення ВЛІ:

А  стафілококи

В  стрептококи

С  кишкова паличка

Dлептоспіра

Е  сальмонели

4. У виникненні таких ВЛІ, як грип, ГРЗ, гепатит В, С, герпес, краснуха, ВІЛ – інфекція відіграють роль:

А стафілококи

В  стрептококи

С  ентерококи

D  віруси

Е  найпростіші

5. Яка ВЛІ домінує в пологових будинках:

А  ентерококова

В  стафілококова

С  ентеровірусна

D  стрептококова

Е  рота вірусна

6. Основним джерелом збудників золотистого стафілокока ВЛІ є:

А  пацієнти стаціонару

В  носії серед медперсоналу

С  відвідувачі

Dновонароджені

Е  технічний персонал

7. ВЛІ не поширюється шляхом:

А контактним

В повітряно-крапельним

С фекально-пероральним

D внутрішньоутробним

Е парентеральним

8. Повітряно-краплинний шлях поширення інфекції характерний для стаціонарів:

А хірургічних

В  реанімаційних

С  опікових

D  гінекологічних

Е  дитячих

9. Кишкові ВЛІ найчастіше передаються шляхом:

А  повітряно-крапельним

В  парентеральним

С  фекально-пероральним

Dтрансмісивним

Е  повітряно-пиловим

10. Для поширення якого захворювання не притаманний контактний механізм передачі:

А  абсцесу

В  менінгіту

С  правця

Dгазової гангрени

Е  вірусного гепатиту В

11. ВЛІ кишкової групи не передаються через:

А  овочеві салати

В  м’ясні продукти

С  молочні продукти

Dмінеральні води

Е  тістечка з кремом

12. ВЛІ-ю у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні та догодовуванні зцідженим молоком, спричинює збудник:

А  бруцела

В  лептоспіра

С  стафілокок

D клостридія ботулізму

Е  менінгокок

13. Ускладенення епідемічного стану з ВЛІ-ї не спричинює:

А  санітарно-технічний стан стаціонару

В  організація роботи стаціонару

С  контингент осіб, що поступили на лікування

Dвіковий склад медперсоналу

Е  особиста гігієна медперсоналу

14. Мікробіологічний контроль лікувально-профілактичні заклади проводять:

А  1 раз на тиждень

В  2 рази на тиждень

С  щоденно

D1 раз на місяць

Е  1 раз на квартал

15. Мікробіологічний контроль санітарно-епідеміологічні станції проводять:

А  1 раз на тиждень

В  2 рази на тиждень

С  щоденно

D  1 раз на місяць

Е  1 раз на квартал

16. Заходи профілактики ВЛІ передбачені інструкціями із:

А  санітарно-протиепідемічного режиму

В  лікування окремих нозологічних форм

С  лікувально-охоронного режиму

Dдослідження пацієнта

17. Систему інфекційного контролю та інфекційної безпеки в лікувально-профілактичному закладі організовує:

А  головний лікар

В  головна медична сестра

С  старша медична сестра

Dепідеміолог

18. Відповідальність за порушення санітарно-протиепідемічного режиму в стаціонарі несе:

А  головний лікар

В  головна медична сестра

С  старша медична сестра

Dзавідувач відділення

19. Причинами поширення ВЛІ є:

А  нестача лікарських засобів

В  широке застосування антибіотиків

С  недостатній контроль санітарно-протиепідемічного режиму в ЛПЗ

Dслабка матеріально – технічна база.

20. Показником спалаху ВЛІ є:

А  сезонність і періодичність

В  кількість захворілих

С  тяжкість захворювання

Dендемічність хвороби

21. Відповідальність за організацію і контроль санітарно – протиепідемічного режиму у відділенні несе:

А  головна медична сестра

В  старша медична сестра

С  головний лікар та начмед

Dзавідувач відділенням і старша медична сестра

22.  Поширення ВЛІ зумовлює:

А  слабка матеріально – технічна база ЛПЗ

В  інвазивні та діагностичні процедури

С  погане постачання лікарських засобів

Dтяжкість захворювання

23. Інфекційне захворювання, яким пацієнт заражається внаслідок одержання медичної допомоги, а персонал – у процесі професійної діяльності, називається:

А  карантинним

В  особливо небезпечним

С  внутрішньолікарняним

Dендемічним

24. Штучний шлях передачі ВЛІ:

А повітряно-краплинний

В  контактно-побутовий

С  артифіціальний

Dповітряно - пиловий

25. Природним механізмом передачі ВЛІ є:

А  через руки медперсоналу

В  через перев’язувальний матеріал

С  парентеральний

D  фекально-пероральний

26. Обов’язкове використання масок у всіх відділеннях стаціонару:

А  на розсуд адміністрації

В  у період епідемічного неблагополуччя

С  на розсуд епідеміолога

D  постійно

27. Метою звичайного миття рук медичного персоналу перед оглядом пацієнта є:

А  забезпечення короткочасної стерильності

В  створення короткочасної стерильності

С  профілактика професійного зараження

D  видалення побутового забруднення

28. Звичайне миття рук із застосуванням не антимікробного мийного засобу проводить:

А  перед та після догляду за пацієнтом

В  перед та після догляду за раною

С  на початку та вкінці робочого дня

Dпісля контакту з біологічними рідинами

29. Навчання інфекційній безпеці пацієнтів та їхніх родичів у відділенні – завдання:

А  молодшої медичної сестри

В  постової медичної сестри

С  старшої медичної сестри

D маніпуляційної медичної сестри

Список літератури:

1.      Касевич Н.М., Загальний догляд за хворими та медична маніпуляцій на техніка. К.: Здоров’я, 2009.

2.      Касевич Н.М, Практикум з сестринської справи. К.: Здоров’я, 1999.

3.      Лісовий В.М. Основи медсестринства: підручник / В.М. Лісовий, Л.П. Ольховська, В.А. Капустник. – 2 – е вид. переробл. і допов. – К.: ВСВ «Медицина», 2013. – 792 с.

4.      Шевчук М.Т. Сестринська справа. – К.: Здоров’я, 1992.

Тема: «СНІТАРНО-ПРОТИЕПІДЕМІЧНИЙ РЕЖИМ ЛІКУВАЛЬНО ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДІВ. ПРОБЛЕМА ВЛІ»

Санітарно – протиепідемічний режим – це комплекс організаційних, санітарно-профілактичних і протиепідемічних заходів, які запобігають виникненню внутрішньо лікарняної інфекції

            Санітарно-протиепідемічний режим включає вимоги до санітарного стану території, на якій розміщена лікарня, внутрішнього обладнання лікарні, освітлення, опалення, вентиляції та санітарного стану приміщень лікарні.

            Особливо небезпечним є виникнення внутрішньо лікарняних інфекцій. Причиною внутрішньо лікарняних інфекцій можуть стати збудники відомих і поширених інфекційних хвороб: для дитячих лікарень спалахи інфекцій із краплинним механізмом передачі ( наприклад вітряна віспа та інш.), для всіх стаціонарів – гострі респіраторні вірусні інфекції, гострі кишкові інфекції при харчовому шляху передачі збудників можуть виявлятися у вигляді спалахів серед хворих усіх відділень лікарні. Зареєстровано зараження в стаціонарах вірусним гепатитом В, інфекцією ВІЛ.

            Внутрішньо лікарняні інфекції є одним з причин ускладнень і тривалої госпіталізації хворих, збільшення летальності і смертності, тобто призводять до значних  соціально-економічних втрат

            Важливим моментом є  організація роботи у  відділеннях стаціонару.

            Основними елементами комплексу заходів, які спрямовані на забезпечення санітарно-гігієничного режиму в лікувальних закладах  та профілактики внутрішньолікарняної інфекції є проведення дезінфекції, суворе дотримання вимог асептики, антисептики та стерилізації.

            Проблема внутрішньолікарняної інфекції (ВЛІ) є актуальною для закладів охорони здоров’я всіх країн світу. Високий рівень захворюваності, смертності, значний соціально – економічний збиток, заподіяний ними, налаштовують організаторів лікувальних закладів на створення певних умов у боротьбі з інфекцією стаціонарів.

         Згідно з визначенням ВООЗ (Європейське бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я, 1979 рік) «ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНА ІНФЕКЦІЯ» (лікарняна, шпитальна, внутрішньошпитальна, нозокоміальна) – будь-яке клінічно розпізнане інфекційне захворювання, яке вражає хворого в результаті його перебування в лікарні або амбулаторного (поліклінічного) звернення до неї по допомогу, а також захворювання співробітників лікарні внаслідок їх роботи в даному закладі, незалежно від часу появи симптомів захворювання – під час чи після перебування в лікарні.

Найбільш розповсюджені ВЛІ:

-         інфекції сечовидільної системи;

-         гнійно – запальні інфекції;

-         інфекції дихальних шляхів;

-         бактеріємія;

-         інфекції шкіри та слизових.

Для виникнення ВЛІ необхідна наявність трьох ланок будь-якого епідеміологічного процесу:

-         джерела інфекції (збудника);

-         шляхів та факторів передачі збудника;

-         сприятливість до інфекції організму людини.

Розповсюдженість інфекції в лікувальних закладах, залежить від типу стаціонару і населення міста. У великих клініках, які являються базою для підготовки студентів, відсоток внутрішньолікарняної інфекції значно вищий, ніж у невеликих лікарнях. ВЛІ обумовлюють, у більшості випадків, як патогенні, так і умовно патогенні мікроорганізми.

 

 

 

Таблиця № 1 Терміни й поняття до теми «Санітарно-протиепідемічний режим»

Термін/поняття	Визначення
Госпітальний штам мікроорганізмів	Мікроогранізми, що змінили свою стуктуру в лікувально-профілактичній установі (ЛПУ) і мають виражену стійкість до зовнішніх впливів (полірезистентність)
Дезінфекція              профілактична             осередкова         поточна           заключна	Знищення патогенних і умовно-патогенних мікроогранізмів (окрім спор) на об“єктах навколишнього середовища (палати, інші приміщення ЛПУ, медичний інструментарій та обладнання)   дезінфекція, що здійснюється у випадку, якщо джерело збудника не виявлено, але збудник може накопичуватися у навколишньому середовищі. Проводять для запобігання виникненню ВЛІ   проводиться в осередку інфекції   проводиться в осередку інфекції в присутності пацієнта для негайного знищення інфекції   проводиться в осередку інфекції (зазвичай одноразово) після ліквідації джерела інфеції
Деконтамінація	Процес видалення або знищення мікроорганізмів, включає в себе очищення, дезінфекцію, стерилізацію
Детергенти	Мийні засоби
Очищення	Процес видалення з поверхні об“єкта сторонніх тіл (органічних залишків виділень, мікроорганізмів)
Передстерилізаційне очищення	Видалення з виробів медичного призначення білкових, жирових, лікарських, механічних забруднень, у тому числі невидимих (крові, слизу), дезінфекційних засобів, детергентів, що забезпечує ефективність наступної стерилізації й безпечне використання простерилізованих виробів
Стерилізація	Процес знищення всіх мікроорганізмів, включаючи спори. Стерилізації повинні підлягати всі предмети або окремі види діагностичної апаратури, що контактують з раною, кров“ю, ін“єкційними препаратами, ушкодженою слизовою оболонкою
Експозиція	Проміжок часу для досягнення дезінфекції (стерилізації)
Патогенність	Закріплена генетично потенційна здатність мікроорганізму даного виду спричиняти інфекційне захворювання
Інвазивність	Здатність мікроорганізму проникати до тканини і органів макроорганізму і поширюватись там
Інвазія	Процес проникнення мікроорганзмів до тканин і органів макроорганізму
Токсигенність	Здатність мікроорганізму утворювати токсини
Патогенний мікроорганізм	Вид збудника, що спричиняє розвиток інфекційного процесу
Умовно-патогенний мікроорганізм	Вид збудника, що зумовлює розвиток інфекційного процесу тільки за певних умов зовнішнього та (або) внутрішнього середовища макроорганізму
Нормальна флора (людини)	Біологічно сформована сукупність багатьох непатогенних і умовно-патогенних видів мікроорганізмів, що постійно знаходяться в різних середовищах здорового макроорганізму (у стані симбіозу)
Інфікування (зовнішнього середовища)	Присутність патогенних мікроорганізмів у різних субстанціях і на предметах зовнішнього середовища
Інкубаційний період	Проміжок часу від моменту проникнення збудника до макроорганізму до появи перших клінічних симптомів захворювання
Інфекція (інфекційний процес)	Складний процес взаємодії збудника та макроорганізму в певних умовах зовнішнього і внутрішнього середовища, що проявляється розвитком патологічних, захисно-пристосувальних і компенсаторних реакцій
Носійство	Тривале існування патогенних або умовно-патогенних мікроорганізмів у тканинах або органах макроорганізму, що не призводить до розвитку інфекційного процесу

 

Таблиця № 2 «Ланки епідемічного процесу»

Ланки епідемічного процесу
Джерело збудника інфекції (живий організм, у якому паразит розмножується, накопичується і з якого виділяється в навколишнє середовище)	Механізм передачі - фекально-оральний - повітряно-крапельний - трансмісивний - контактний	Сприйнятливий до інфекції організм Вхідні ворота: - дихальні шляхи - травний тракт - сечові шляхи - статеві шляхи - шкіра і слизові оболонки - плацента

 

Таблиця № 3 «Вхідні ворота для проникнення основних збудників ВЛІ»

Основні збудники ВЛІ	Вхідні ворота
Вірусний гепатит В   ВІЛ-інфекція   Сальмонели   Стафілококи   Стрептококи   Ешерихії	Шкіра, кров, плацента   Кров, плацента, сечові і статеві шляхи   Травний тракт   Верхні дихальні шляхи, шкіра   Верхні дихальні шляхи, шкіра   Травний тракт, шкіра

 

 

Таблиця № 4 «Шляхи передачі вірусу гепатиту В»

 

«Шляхи передачі вірусу гепатиту В»
Парентеральний (під час контакту з кров“ю або іншими біологічними рідинами)	Контактно-побутовий (під час контакту з предметами ужитку, контамінованими біологічними рідинами хворого)	Вертикальний(від матері до дитини під час пологів та грудного вигодовування)	Статевий (під час статевого контакту з інфікованою людиною)