Салахетдінова Я.О. Предмет Догляд за хворими та медична маніпуляційна техніка Група 2 – А л/с Дата 09.02.2022 Тема № 4 Практичне заняття СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА ДОГЛЯД ЗА ПАЦІЄНТАМИ ПІД ЧАС БЛЮВАННЯ. ТЕХНІКА ПРОМИВАННЯ ШЛУНКА

 

Викладач	Салахетдінова Я.О.
Предмет	Догляд за хворими та медична маніпуляційна техніка
Група	2 – А л/с
Дата	09.02.2022
Тема № 4 Практичне заняття	СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА ДОГЛЯД ЗА ПАЦІЄНТАМИ ПІД ЧАС БЛЮВАННЯ. ТЕХНІКА ПРОМИВАННЯ ШЛУНКА

 

 Виконати завдання

І. Опрацювати алгоритм «Техніка промивання шлунка»

 

ІІ. Дати відповіді на запитання:

 

1. Які ви знаєте симптоми при порушенні функції органів травлення?

2. Чим характеризується біль у животі і долікарська допомога  при ньому?

3. Що  таке блювання? Які види блювання ви знаєте.

4. Які причини і ознаки блювання залишками їжі?

5. Які причини і ознаки кривавого блювання?

6. Покази та протипокази до промивання шлунку.

7. Допомога пацієнту при блюванні.

8. Догляд за пацієнтом при блюванні у разі непритомного стану.

9. Назвіть яке ускладнення може виникнути при болюванні?

 

ІІІ. Вирішити ситуаційну задачу.

У хворого на виразкову хворобу шлунка раптово з’явились блідість обличчя, холодний піт, блювання шлунковим вмістом кольору кавової гущі.

Про що в такій ситуації слід думати?

Тактика фельдшера?

 

ІV. Вирішити тестові завдання: «Спостереження за пацієнтом»

1.    Втрата свідомості пацієнта можлива при температурі (в С):

1.      36-37°С

2.      37 -38°С

3.      38 -39°С

4.      39-41°С

5.      41-42°С.

2.     Скільки стадій розрізняють в розвитку гарячки:

1.      1

2.      2

3.      З

4.      4

5.      5.

3. У пацієнта В. 23 р. спостерігається перший період гарячки. Із перелічених заходів виберіть той, який облегшить його стан:

1.      міхур з льодом

2.      холодний компрес

3.      медичні банки

4.      медичні п’яви

5.      грілка.

4.     У пацієнта з туберкульозом температура тіла 37 - 38°С. як називається ця температура?

1.      неправильна

2.      переміжна

3.      гектична

4.      ремітуючи

5.      субфебрильна.

5.     Стадію підвищення температури тіла найчастіше супроводжують:

1.      відчуття жару, сухість у роті

2.      остуда, ниючий біль в усьому тілі

3.      сильний головний біль, марення

4.      зниження артеріального тиску, слабкий пульс

5.      загальна слабкість, збудження, неспокій.

6. Пацієнтові В., 45-ти років, лікар призначив щогодини досліджувати пульс і доповідати результат. Які властивості пульсу Ви повинні визначити?

1.      частоту, ритм, наповнення, напруження

2.      частоту, напруження, висоту

3.      ритм, висоту, швидкість, наповнення

4.      пульсові коливання, наповнення, напругу

5.      систолічний та диастолічний тиск крові.

7. У пацієнта Я., 47 років, хронічна серцева недостатність. їй призначено виміряти водний баланс. Що потрібно врахувати виконуючи це призначення?

1.      кількість рідини введеної за добу

2.      кількість сечі виділеної за добу

3.      співвідношення між денним та нічним діурезом

4.      різницю між масою тіла вранці та ввечері

5.      співвідношення між введеною рідиною та виділеною сечею за добу.

8. У кардіологічному відділенні у пацієнтки н., 68 років, кількість пульсових коливань дорівнює 120 за 1 хвилину. Як називається цей пульс?

1.      аритмія

2.      рідкий пульс

3.      гіпертензія

4.      гіпотензія

5.      частий пульс

9. Медсестра після вимірювання температури тіла хворому продезинфікувала термометр 3% розчином перекису водню. Вкажіть час дезинфекції термометру:

1.      10 хв

2.      20 хв

3.      60 хв

4.      80 хв

5.      90 хв.

10.     У пацієнтки 47 років, хронічна серцева недостатність. їй призначено виміряти водний баланс. Що потрібно вирахувати, виконуючи це призначення?

1.      кількість сечі виділеної за добу

2.      співвідношення між введеною рідиною і виділеною сечею

3.      кількість вжитої рідини

4.      співвідношення між денним і нічним діурезом

5.      різницею між масою тіла вранці і ввечері.

11.     У пацієнтки перший період гарячки. В плані сестринських втручань повинно бути:

1.      введення жарознижуючих , вимірювання температури тіла

2.      міхур із льодом, прохолодні напої, вимірювання температури тіла

3.      введення кофеїну, спостереження за AT

4.      спостереження за пацієнтом, повідомлення лікарю про стан пацієнта

5.     дотримання пацієнтом постільного режиму, зігрівання пацієнта, спостереження за пацієнтом.

12.     Пацієнту пуль монологічного відділення необхідна оксигенотерапія. На яку відстань медсестра повинна ввести носовий катетер?

1.      З см

2.      5 см

3.      7 см

4.      до біфуркації трахеї

5.      дорівнює відстані від мочки вуха до кінчика носу.

13.     У пацієнта 22 років другий період гарячки. Він збуджений, на щоках рум’янець, марить, температура тіла 40°С, губи вкриті кірочками. Про що в насамперед повинна подбати медична сестра при догляді за пацієнтом?

1.      подати грілку

2.      подати міхур з льодом

3.      створити індивідуальний пост

4.      провітрити палату

5.      надати горизонтального положення.

14.     У терапевтичному відділенні знаходиться пацієнт А., 45 р., з хронічною недостатністю кровообігу. Визначивши кількість виділеної сечі за добу (добовий діурез) та порівнявши її із кількістю випитої рідини та введеної парентерально медсестра визначила, що пацієнт виділив більше сечі ніж отримав рідини. Як називається цей діурез?

1.      нормальний

2.      від’ємний

3.      негативний

4.      позитивний

5.      незбалансований.

15.     Ознаки легеневої кровотечі є:

1.      темна кров при блюванні

2.      темна кров з кашлем та блюванням

3.      піниста яскраво-червона кров

4.      блювання “кавовою гущею”

5.      “іржаве” харкотиння.

16.    Медична сестра за показанням вимірює температуру пацієнту в прямій кишці. На яку довжину м/с повинна ввести термометр в пряму кишку?

1.      1 - 2 см

2.      З-4 см

3.      5 - 6 см

6.      5-7 см

7.      10 см.

17.     Пацієнтка М., 64 р., лікується в ендокринологічному відділенні з приводу цукрового діабету. Вночі у неї з’явилося дуже сповільнене та глибоке дихання з шумним вдихом і посиленим видихом, після якого наступає пауза. Який патологічний тип дихання спостерігається у пацієнтки?

1.      Біота

2.      Чейна-Стокса

3.      Куссмауля

4.      інспіраторна задишка

5.      експіраторна задишка.

18.     Пацієнтка Н., 35 р., під час приступу бронхіальної астми приймає таке положення: сидить упираючись руками в край ліжка. Як називається таке положення хворого?

1.      активне

2.      пасивне

3.      вимушене

4.      Сім пса

5.      Фаулера.

19.     У пацієнта М., який хворіє на грип, температура тіла знизилася з 39,2°С до 36,3°С протягом 2 годин. Насамперед, яка система страждає у разі критичного зниження температури тіла?

1.      травна

2.      ендокринна

3.      нервова

4.      серцево-судинна

5.      сечовивідна.

20.     Пацієнта С., ЗО р., хворого на вогнищеву пневмонію турбує відчуття садіння за грудиною, сухий кашель, температура тіла 38 - 39°С. Протягом 3 діб медсестра спостерігала добові коливання температури не більше 1 °С. Який тип гарячки спостерігається у пацієнта?

1.      гарячка послаблюваного типу.

2.      гарячка постійного типу

3.      гарячка . переміжного типу

4.      гарячка гектичного типу

5.      гарячка неправильного типу.

21.. Пацієнтку Ю, 43 р., яка знаходиться на лікуванні у кардіологічному відділенні турбують приступи серцебиття. Лікар призначив контролювати артеріальний пульс. Яка судина найчастіше використовується для визначення властивостей пульсу?

1.      скронева артерія

2.      ліктьова артерія

3.      променева артерія

4.      стегнова атрерія

5.      сонна артерія.

22. У пацієнтки А., 42 р., протягом 4 діб спостерігається нездужання, температура 39°С. на 5-й день з’явилися загальна слабкість, значне потовиділення, пульс став ниткоподібним, температура + 35,8°С. визначте вид зміни гарячки.

1.      критичне зниження температури

2.      підвищення температури

3.      збереження температури

4.      ліричне зниження температури

5.      фебрильна температура.

23.    

1. 100/50 мм рт.ст. 2. 110 / 60 мм рт.ст. 3. 120/70 мм рт.ст. 4. 130/ 80 мм рт.ст. 5. 140/90 мм рт.ст.

Артеріальна гіпертензія - це артеріальний тиск, що перевищує:

24.     Пацієнтові Б., 50 років, який лікується в кардіологічному відділенні, лікар призначив досліджується пульс і доповідати результат. Які властивості пульсу медсестра повинна визначити?

1.      ритм, частоту, наповнення, напруження

2.      частоту, напруження, висоту

3.      пульсові коливання, наповнення, напруження

4.      частоту, напруження, швидкість, висоту

5.      систолічний та діастолічний тиск крові.

25.     Пацієнт скаржиться на загальне нездужання, головний біль, мерзлякуватість, шкіра холодна на дотик, набула вигляду “гусячої”. Які заходи повинна здійснити медсестра?

1.      покласти холодний компрес на лоб

2.      дати жарознижувальні препарати

3.      встановити індивідуальний сестринський пост

4.      пацієнта вкласти в ліжко, обкласти грілками, напоїти гарячим чаєм

5.      спостерігати за пульсом, AT, диханням.

26.     У хірургічному відділенні знаходиться пацієнт з термічним опіком II ступеню обох передпліч. У проекції якої судини доцільно провести дослідження пульсу?

1.      між фалангової артерії

2.      сонної артерії

3.      ліктьової артерії

4.      потиличної артерії

5.      зовнішньої яремної вени.

27.     У пацієнта на другий день після переохолодження біль, погане самопочуття, ломота в тілі і суглобах, Т° підвищилась до 37,5°С. Які незалежні сестринські втручання необхідно виконати дільничній медсестрі?

1.      посилене харчування

2.      прикласти міхур з льодом

3.      дати жарознижувальні препарати

4.      дати тепле пиття

5.      накладання гірчичників.

28.     Палатній медичній сестрі необхідно продезінфікувати термометри. Вкажіть режим дезинфекції:

1.      3% розчин перекису водню 30 хв

2.      3% розчин перекису водню 80 хв

3.      0,1% розчин хлораміну 15 хв

4.      0,1% розчин хлораміну 30 хв

5.      1% розчин дезоксону 15 хв.

29.     При підвищенні температури тіла на 1^0°С пульс прискорюється на:

1.      2 - 4 за 1 хв

2.      6 - 8 за 1 хв

3.      8 - 10 за 1 хв

4.      10 - 12 за 1 хв

5.      12 - 14 за 1 хв.

30.     Пацієнтові Б., 50 років, який лікується в кардіологічному відділенні, лікар призначив досліджується пульс і доповідати результат. Які властивості пульсу медсестра повинна визначити?

1.      ритм, частоту, наповнення, напруження

2.      частоту, напруження, висоту

3.      пульсові коливання, наповнення, напруження

4.      частоту, напруження, швидкість, висоту

5.      систолічний та діастолічний тиск крові.

 

Спостереження та догляд за пацієнтами з порушенням функції травлення.

            Основні скарги захворювань травного каналу: біль у животі, диспепсичні прояви - відрижка, нудота, блювання, здуття живота, відчуття гіркоти, сухості в роті, пронос, закреп. 

            Біль у животі є частою ознакою захворювань органів черевної порожнини: шлунка, дванадцятипалої кишки, тонкої і товстої кишок, печінки, жовчного міхура, підшлункової залози, селезінки, очеревини.

            Заходи: Хворого потрібно покласти в ліжко і спостерігати за його станом. Не можна призначати клізми, а також грілку при підозрі на гострий живіт. 

            Відрижка – закид вмісту шлунка  у ротову порожнину. Хворим дають випити розчини натрію гідрокарбонату, магнезію, мінеральну воду типу "Боржомі".

            Печія – пекучі відчуття за грудиною по ходу стравоходу, зумовлені закидом кислого вмісту шлунка у стравохід та його подразненням. Хворим рекомендують випити півсклянки води з розведеною харчовою содою разом із паленою магнезією, лужні мінеральні води, молоко, свіжий кефір, 1-2 столові ложки рослинної, кукурудзяної чи маслинової олії. Потрібно пам'ятати, що натрію гідрокарбонат одночасно з швидким пониженням кислотності підвищує утворення вуглекислоти, яка стимулює підвищену секрецію шлунка. Тому соду бажано призначати лише в крайніх випадках. Велике значення в попередженні цього симптому має лікувальне ;харчування - дієта №1 . Пам'ятайте, що печію підсилює цукор, мед, чорний хліб, жирна, жарена і солона їжа. 

            Пронос – це поява рідкого частого (більше 2 разів на добу) стільця. Про появу проносу у хворого повідомляють лікаря тому, що це може бути проявом гострої кишкової інфекції, гострого живота. Калові маси направляють на дослідження. У випадку виявлення інфекційного захворювання заповнюють екстрене повідомлення, яке передають у санітарно-епідеміологічну станцію, а хворого переводять в інфекційну лікарню. Зверху на постільну білизну стелять клейонку. Після дефекації хворого підмивають і витирають ділянку заднього проходу. Якщо виникла мацерація, то задній прохід змащують стерильною вазеліновою олією.

При нетриманні калу використовують калоприймачі, гумові підкладні судна, які змінюють відразу після їх забруднення. Також слідкують за чистотою натільної і постільної білизни. 

            Блювання — це мимовільне викидання через рот шлункового вмісту. Воно відбувається внаслідок скорочення м'язів вихідної частини шлунку і черевного преса при відкритому вході в стравохід. Найчастіше блювання виникає внаслідок захворювань органів травлення, центральної нервової системи (пухлина, менінгіт). Іноді блювання служить захисною реакцією, завдяки якій організм звільняється від шкідливих речовин, як це буває при отруєнні. Блювання може бути і нервового походження. Воно супроводжується відчуттям загальної слабкості, пітливості, блідістю обличчя, прискоренням пульсу. Після припинення блювання зазначені симптоми проходять. При блюванні центрального походження, яке пов'язано з порушенням кровообігу головного мозку і подразненням блювотного центру, полегшення, як правило, не настає. Часте і невпинне блювання спричиняє різке виснаження і зневоднення організму.

            Блювотні маси можуть бути в різній кількості, до їхнього складу входить шлунковий сік, слиз, залишки неперетравленої їжі з домішками жовчі, крові, а іноді калових мас. Найчастіше блювотні маси відповідають характерові вжитої напередодні їжі, частки якої знаходяться в різній стадії перетравлювання і мають кислий запах. При захворюваннях, що характеризуються тривалою затримкою їжі в шлунку, вміст його розкладається і з'являється гнилісний запах. При блюванні натще маси забарвлюються жовчю в жовтий чи зелено-жовтий колір внаслідок попадання жовчі з дванадцятипалої кишки. При деяких захворюваннях (виразка, поліп, рак шлунку, ерозивний гастрит та ін.) може бути криваве блювання з домішками крові (домішки свіжої крові забарвлюють блювотні маси в рожевий колір), а при затримці крові у шлунку блювотні маси набувають кольору кавової гущі (під впливом хлористоводневої кислоти шлункового соку кров змінює свій колір і блювотні маси набирають бурого або чорного кольору).

            Завжди слід пам'ятати, що блювання — це симптом не тільки захворювання шлунку, а й багатьох інших хвороб і про це потрібно зразу повідомити лікаря, звернувши увагу на час виникнення блювання (після їди, при виникненні головного болю) та характер блювотних мас.

            Важливе значення має догляд за хворим під час блювання. Якщо дозволяє стан хворого, його потрібно зручно посадити на стілець, закрити груди і коліна рушником або клейонкою так, щоб нижній край звисав у таз. Якщо є зубні протези, їх виймають. Хворий нахиляється над тазом або підставляє під підборіддя миску чи лоток. Для полегшення блювання медична сестра повинна однією рукою підтримувати голову хворого, поклавши долоню на лоб, другою рукою тримати миску (лоток) або підтримувати плече хворого.

            При виникненні блювання у непритомного хворого, його необхідно нахилити на бік, забравши при цьому подушку і опустивши підголівник, щоб блювотні маси не аспірували в дихальні шляхи. До рота підставляють ниркоподібний лоток, під лоток кладуть клейонку або серветку, щоб не забруднити білизну. Залишки блювотних мас з ротової порожнини можна видалити за допомогою елекровідсмоктувача або марлевого тупфера на затискачі. Можна використати також гумовий балон. Для цього розширену частину балона стискають у руці, вводять його кінець у ротову або носову порожнину, відпускають балон і тільки після цього виймають його з ротової або носової порожнини.

            Після закінчення блювання притомному хворому дають воду для полоскання ротової порожнини і рушник для витирання. У дуже ослаблених хворих або непритомних ротову порожнину обробляють тупфером на затискачі, змоченим блідо-рожевим розчином калію перманганату, 2 % борної кислоти, 2 % натрію гідрокарбонату та ін.

            При потребі, за вказівкою лікаря збирають блювотні маси у суху чисту посудину, оформляють направлення і відправляють на лабораторне дослідження.

            Проти блювотних подразнень можна дати хворому декілька м'ятних крапель на воді, ковток холодної води, шматочок льоду, 5 мл 0,5 % розчину новокаїну, содової води.

Невідкладна допомога хворому в разі кривавого блювання

1. Покладіть хворого і підніміть ножний кінець ліжка. Забезпечте хворому повний фізичний і психічний спокій.

2. Викличте лікаря.

3. Визначте артеріальний тиск і основні параметри пульсу.

4. Покладіть на надчеревну ділянку пузир із льодом.

5. Підготуйте потрібні коагулянти та систему для внутрішньовенного краплинного введення інфузійних розчинів.

            Запам'ятайте!При перших ознаках шлунково-кишкової кровотечі нічого не давайте хворому всередину.

            Найбільш тяжким ускладненням блювання є аспірація шлункового вмісту, що може призвести до рефлекторної зупинки дихання, розвитку аспіраційної пневмонії.

            Допомога хворому при аспірації блювотних мас.

            Негайно відкачайте блювотні маси з дихальних шляхів за допомогою електровідсмоктувача і носового катетера.

            За відсутності електровідсмоктувача можна використати шприц Жане, шприц ємкістю 20 мл або гумовий балон.

Збирання блювотних мас і відправлення їх до лабораторії

1. Блювотні маси зберіть у сухий скляний або емальований посуд зі щільно закритою кришкою.

2. За необхідності відправте блювотні маси до лабораторії у ємкості з маркіруванням, в якому зазначте обстеження, відділення,прізвище та ініціали хворого, вік, діагноз, прізвище лікаря, дату.

            Запам'ятайте! Усі процедури слід виконувати в чистих гумових рукавичках, які після використання необхідно продезінфікувати.

            Допомога хворому в разі блювання

            Оснащення:

1) таз або відро;

2) клейонка, пелюшка, рушник, гумові рукавички;

3) вода питна або 2 % розчин натрію гідрокарбонату;

4) ниркоподібний лоток;

5) суха скляна банка або емальований посуд з кришкою;

6) марлеві серветки;

7) затискувач;

8) електровідсмоктувач;

9) носовий катетер;

10) коагулянти: 10 % розчин кальцію хлориду — 10 мл або 1 % — 100 мл; 5 % розчин амінокапро-нової кислоти — 100 мл; 5 % розчин аскорбінової кислоти — 10 мл; 1 % розчин вікасолу — 1 — 2 мл;

11) стерильна система для внутрішньовенного краплинного введення розчинів;

12) стерильний шприц ємкістю 2 мл, голка;

13) 70 % розчин етилового спирту;

14) бікс зі стерильними ватними кульками;

15) пузир з льодом.

            Причина блювання: загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, гострий панкреатит, отруєння недоброякісною їжею, інсульт, гіпертонічний криз, пухлина мозку.

            Ознаки блювання залишками їжі: найчастіше блювотні маси відповідають характеру вжитої напередодні їжі, частки якої перебувають у різній стадії перетравлювання й мають кислий запах.

При тривалій затримці їжі в шлунку вміст його розкладається і з'являється гнилісний запах.

У разі блювання натще маси забарвлюються жовчю внаслідок попадання її з дванадцятипалої кишки.

Після блювання центрального походження, як правило, полегшення не настає.

Блювання, яке часто повторюється, призводить до виснаження та зневоднення організму.

            Причина кривавого блювання: кровоточива виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, рак шлунка, цироз печінки, варикозне розширення вен стравоходу, отруєння їдкими лугами.

            Ознаки кривавого блювання. Домішки свіжої крові забарвлюють блювотні маси в рожевий колір. У разі затримки крові в шлунку під дією шлункового соку кров змінює свій колір і блювотні маси набувають кольору кавової гущі. Крім блювотних мас, через добу від початку кровотечі виділяється дьогтеподібний кал (мелена).

            Загальні симптоми шлунково-кишкової кровотечі. У разі шлунково-кишкової кровотечі розвивається запаморочення, блідість шкірних покривів, охолодження кінцівок, порушення зору, часто непритомний стан. Пульс слабкого наповнення, прискорений.

            Тактика медичної сестри в разі виникнення блювання у хворого. Медична сестра повинна пам'ятати, що блювання — це симптом не лише захворювання шлунка, а й багатьох інших хвороб. Про виникнення блювання у хворого потрібно негайно повідомити лікаря, особливу увагу звернути на час виникнення блювання та характер блювотних мас.

Послідовність дій під час виконання процедур

            Допомога хворому, який перебуває у свідомому стані, у разі блювання залишками їжі

1. Надягніть чисті гумові рукавички. Посадіть хворого, якщо дозволяє його самопочуття.

2. Забезпечте посудом для збирання блювотних мас.

3. За наявності у хворого зубних знімних протезів вийміть їх.

4. Накрийте груди та коліна хворого фартухом.

5. Підтримуйте голову хворого.

6. Після блювання дайте хворому прополоскати рот водою і витріть його обличчя рушником.

7. Заспокойте, підбадьорте хворого.

8. Подолайте почуття гидливості.

            Якщо тяжкість стану не дозволяє хворому сидіти, то:

1. Покладіть хворого на бік, голову його трохи звісьте з ліжка.

2. Під голову підкладіть клейонку, пелюшку.

3. Після блювання дайте воду для прополіскування ротової порожнини.

4. Для припинення блювання можна дати хворому м'ятні краплі, холодну підкислену лимонною кислотою воду, 0,5 % розчин новокаїну.

Допомога хворому, котрий перебуває в непритомному стані, у разі блювання залишками їжі

1. Хворого поверніть на бік. Якщо неможливо змінити положення хворого, поверніть його голову на бік.

2. Під голову покладіть клейонку та пелюшку.

3. Під кутик рота підставте лоток.

4. Після кожного акту блювання здійсніть туалет ротової порожнини за допомогою тупфера та затискувача.

            Невідкладна допомога хворому в разі кривавого блювання

1. Покладіть хворого і підніміть ножний кінець ліжка. Забезпечте хворому повний фізичний і психічний спокій.

2. Викличте лікаря.

3. Визначте артеріальний тиск і основні параметри пульсу.

4. Покладіть на надчеревну ділянку пузир із льодом.

5. Підготуйте потрібні коагулянти та систему для внутрішньовенного краплинного введення інфузійних розчинів.

            Запам'ятайте!При перших ознаках шлунково-кишкової кровотечі нічого не давайте хворому всередину.

            Найбільш тяжким ускладненням блювання є аспірація шлункового вмісту, що може призвести до рефлекторної зупинки дихання, розвитку аспіраційної пневмонії.

            Допомога хворому при аспірації блювотних мас. Негайно відкачайте блювотні маси з дихальних шляхів за допомогою електровідсмоктувача і носового катетера.

За відсутності електровідсмоктувача можна використати шприц Жане, шприц ємкістю 20 мл або гумовий балон.

            Збирання блювотних мас і відправлення їх до лабораторії

1. Блювотні маси зберіть у сухий скляний або емальований посуд зі щільно закритою кришкою.

2. За необхідності відправте блювотні маси до лабораторії у ємкості з маркіруванням, в якому зазначте обстеження, відділення, прізвище та ініціали хворого, вік, діагноз, прізвище лікаря, дату.

            Запам'ятайте!Усі процедури слід виконувати в чистих гумових рукавичках, які після використання необхідно продезінфікувати.

            Промивання шлунка

            Оснащення:

1) продезінфікований шлунковий зонд, зовнішній діаметр якого 10 мм;

2) гумова трубка завдовжки 70 см (для подовження зонда);

3) скляний перехідник діаметром 8 мм;

4) шприц Жане або лійка ємкістю 0,5 — 1 л;

5) 8 — 10 л перевареної води, температура якої 28 — 32 °С, або блідо-рожевий розчин калію перманганату;

6) 2 % розчин натрію гідрокарбонату (у разі отруєння кислотами), 0,1 % розчин лимонної кислоти (у разі отруєння лугами);

7) таз або відро для промивних вод;

8) роторозширювач, язикоутримувач, ларингоскоп (застосовують, якщо хворий перебуває в непритомному стані);

9) фартух з пластикату (для хворого, лікаря та медичної сестри);

10) гумові рукавички (для лікаря та медичної сестри);

11) мило туалетне;

12) рушник.

            Показання

1. Отруєння лікарськими препаратами, недоброякісними харчовими продуктами, грибами, алкоголем.

2. Затримання їжі в шлунку внаслідок стенозу пілоруса.

3. Атонія шлунка з явищами застою в ньому харчових мас.

4. Гострий гастрит.

5. Уремія.

            Протипоказання

1. Стенокардія.

2. Цироз печінки.

3. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки зі схильністю до шлунково-кишкових кровотеч.

4. Гіпертонічна хвороба (тяжка форма).

5. Інфаркт міокарда.

6. Порушення мозкового кровообігу.

7. Отруєння лугами і кислотами (через декілька годин).

Послідовність дій під час виконання процедур

            Підготовка лікаря та медичної сестри: лікар і медична сестра надягають фартух та чисті гумові рукавички.

            Підготовка хворого

1. Проведіть психологічну підготовку хворого, поясніть мету та порядок проведення процедури, а також — як хворий повинен поводитися під час процедури.

2. Перед процедурою вийміть знімні зубні протези у хворого.

            Положення хворого

1. Посадіть хворого на стілець так, щоб він обперся на його спинку, запропонуйте йому розвести коліна.

2. Надягніть на хворого фартух.

3. Руки його зафіксуйте в такому положенні, щоб вони не заважали виконувати процедуру.

4. Між ногами поставте ємкість для промивних вод.

Якщо хворий не може сидіти, покладіть його на лівий бік з опущеною нижче тулуба головою, що знижує ризик аспірації промивних вод.

            Уведення зонда хворому, який перебуває в свідомому стані

1. Чисто вимитими руками у стерильних гумових рукавичках візьміть продезінфікований зонд і виміряйте відстань, на яку треба ввести зонд хворому (від пупка до різців).

2. Змочіть кінець зонда водою.

3. Попросіть хворого відкрити рот і сказати "а".

4. Заокруглений кінець зонда покладіть на корінь язика, попросіть хворого ковтнути і в цей момент зонд проведіть по стравоходу.

5. У разі позивів на блювання рух зонда припиніть, хворому запропонуйте охопити зонд губами й глибоко подихати через ніс.

6. Запропонуйте хворому поступово робити ковтальні рухи й зонд проведіть до потрібної позначки.

            Запам'ятайте!Якщо зонд потрапив у дихальні шляхи, хворий починає кашляти, синіти і втрачає голос. У такому випадку зонд негайно витягніть і після того як хворий заспокоїться, процедуру повторіть.

            Уведення зонда хворому, який перебуває в непритомному стані

            Цю процедуру здійснює лікар-реаніматолог за допомогою ларингоскопа. У такому випадку може бути використаний роторозширювач і язикоутримувач. Якщо лікар-реаніматолог відсутній і немає ларингоскопа, уведіть зонд самі через ніс.

1. Надягніть стерильні гумові рукавички. Змажте заокруглений кінець зонда гліцерином.

2. Уводьте зонд поступово через ніс.

3. Якщо не вдається провести зонд у шлунок, то вказівний палець, обмотаний серветкою, уведіть у глотку, притисніть ним язик і поряд із пальцем уведіть зонд у стравохід.

            Свідченням того, що зонд потрапив у шлунок, є вихід через зонд шлункового вмісту. Якщо шлунковий вміст не виділяється, змініть положення зонда, рухаючи його назад або вперед.

4. Приєднайте до зонда скляний перехідник, гумову трубку й закріпіть лійку.

            Промивання шлунка за допомогою лійки

1. Опустіть лійку до рівня колін хворого і вливайте в неї тоненькою цівочкою воду з тим, щоб із системи видалити повітря.

2. Підніміть повільно лійку вище голови і введіть у шлунок воду (500 — 600 мл).

Воду не слід уводити швидко, тому лійку піднімайте повільно.

Уважно стежте, щоб не вся вода з лійки потрапила в шлунок, тому що в такому разі зворотнє надходження рідини із шлунка в лійку може бути порушеним.

3. Коли в лійці залишиться трохи води, опустіть її до рівня колін хворого і промивна вода з домішками слизу, залишками їжі виділиться зі шлунка.

Кількість виділеної води приблизно повинна бути такою самою, як кількість уведеної води.

4. Таку процедуру повторіть кілька разів до отримання чистої води.

Поступово збільшуйте одномоментне введення води до 1 л.

Якщо промивання шлунка здійснюєте через 2—3 год після отруєння і є підстава думати, що частина недоброякісної їжі знаходиться в кишках, промивання шлунка закінчіть уведенням через зонд 60 мл 25 % розчину магнію сульфату.

            Запам'ятайте!У разі появи домішок крові в промивних водах процедуру припиніть і викличте лікаря.

            Простежте, щоб після промивання в шлунку не залишилося рідини, тому що це може призвести до її аспірації, якщо раптово виникне блювання.

5. Після закінчення процедури від'єднайте лійку, швидким рухом витягніть зонд.

6. Промивну воду огляньте, покажіть лікареві.

У разі потреби частину промивної води відлийте в ємкість, промаркіруйте та відправте до лабораторії.

Промивання шлунка за допомогою шприца Жане

1. Наберіть у шприц Жане воду і введіть її поступово через зонд.

2. Перегніть кінець зонда, від'єднайте шприц і заповніть його знову чистою водою. Уведіть таким чином спочатку 500 — 600 мл води.

3. Від'єднайте шприц, опустіть зонд нижче рівня шлунка і випустіть через зонд промивну воду.

4. Повторіть цю процедуру кілька разів до отримання чистої води. Поступово збільшуйте одномоментне введення води до 1 л.

5. Після повного звільнення шлунка від промивної води швидким рухом витягніть зонд.

            Продезінфікуйте гумові рукавички. Вимийте і висушіть руки.

            Промивання шлунка беззондовим методом

1. Дайте хворому випити 2 — 3 склянки питної або мінеральної води, або блідо-рожевого розчину калію перманганату.

2. Запропонуйте хворому штучно викликати блювання шляхом надавлювання вказівним і середнім пальцями руки на корінь язика, а також подразнення задньої стінки глотки.

3. У такий спосіб хворий здійснює промивання шлунка до появи чистої води.

            Запам'ятайте!Беззондовий метод промивання шлунка протипоказаний у випадках отруєння кислотами, лугами, бензином, а також хворим у непритомному стані.

            До промивання шлунка слід ставитися диференційовано залежно від конкретної ситуації.

Загальна кількість рідини для промивання шлунка повинна складати 10 — 15 % маси тіла пацієнта.

Не рекомендується здійснювати промивання шлунка в положенні хворого сидячи, оскільки при цьому створюються умови для надходження рідини в кишечник під дією сили тяжіння.

Великий об'єм одноразово введеної рідини сприяє відкриттю пілоруса та спрямуванню рідини, що містить отруту, до кишечнику, де відбувається найбільш інтенсивний процес усмоктування отрути.

Баланс між кількістю введеної та виведеної рідини не повинен перевищувати 1 % маси тіла пацієнта. Через недостатній контроль за кількістю введеної та виведеної рідини, її надлишок в організмі призводить до розвитку так званого отруєння водою, особливо у дітей.

Використання для промивання шлунка концентрованих розчинів калію перманганату невиправдане і навіть небезпечне, оскільки сприяє розвитку хімічного опіку шлунка.

            Дезінфекція пристрою для промивання шлунка

1. Після виконання процедури розберіть пристрій для промивання шлунка на окремі частини.

2. Продезінфікуйте окремі частини його в 3 % розчині хлораміну протягом 60 хв.

3. Промийте їх проточною водою.

4. Замочіть окремі частини в миючому розчині, температура якого 50 °С, на 15 хв. Канал зонда та гумової трубки промийте під тиском.

5. Промийте їх проточною водою.

6. Прокип'ятіть окремі частини в дистильованій воді протягом 30 хв.

7. Висушіть зонд і трубку у висячому положенні, інші частини — на стерильній пелюшці.

8. Продезінфіковані окремі частини пристрою зберігайте на стерильному столику з маркуванням, на якому зазначено назву, призначення виробів, дату та підпис медичної сестри.